18 лютого 2015 року м. Київ справа № 800/43/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Леонтович К.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України, Вищої ради юстиції про скасування рішення Вищої ради юстиції, зобов'язання Вищої ради юстиції вчинити певні дії та скасування Указу Президента України, -
Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України, Вищої ради юстиції, в якому просив: поновити строк на пред'явлення цього позову; скасувати рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 року №1224/0/15-12; зобов'язати Вищу раду юстиції внести зміни до рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 р. №1224/0/15-12 у відповідності до рішення апеляційного суду Київської області від 17.04.2013р.; надати суду звіт про виконання судового рішення на даний позов; скасувати Указ Президента України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва як такий, що ґрунтується на незаконному поданні від 18.12.2012 року Вищої ради юстиції, зробленому рішенням №1224/0/15-12.
Статтею 171-1 КАС України передбачено, що Вищий адміністративний суд України як суд першої інстанції розглядає адміністративні справи, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України, актів Вищої ради юстиції, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції.
Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може: визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції незаконним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 162 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
З позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимогу про скасування Указу Президента України, однак данна позовна вимога є нечіткою та не зрозумілою, оскільки позивачем не зазначено, яким рішенням, за яким номером та від якого числа, суб'єктом владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, в чому полягає на даний час порушення її особистих прав, свобод та інтересів з боку Президента України, а також відсутнє правове обґрунтування позовних вимог у цій частині та не зазначено позивачем відомостей про те коли йому стало відомо про існування оскаржуваного Указу Президента України.
Підставою для поновлення строку на оскарження рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 року №1224/0/15-12 зазначає наступне. Позивач вказує, що зазначене рішення ним не оскаржувалося в зв'язку із тим, що позивач не був про нього проінформований, однак одночасно зазначає і не заперечує про його наявність у відкритому доступі у мережі інтернет та його публікації на сайті Вищої ради юстиції. Як зазначає позивач про оскаржуване рішення Вищої ради юстиції дізнався лише в кінці серпня 2014 року з листа Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 21.11.2014р., неналежно засвідчена копія якого додається.
Однак з аналізу змісту наданого листа не вбачається, що про існування оскаржуваного рішення Вищої ради юстиції позивач дізнався саме з цього листа. Згідно вказаного листа позивачу відмовлено у прийняті на посаду начальника відділу організації наукової роботи з підстав того, що ухвалою апеляційного суду Київської області від 03.10.2012 року вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2012 року залишений без змін, яким ОСОБА_1 позбавлена права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління строком на три роки.
Позивачем в адміністративному позові не зазначені та не надані докази про те коли і на підставі чого ОСОБА_1 звільнена з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва.
Крім того, посилання позивача на рішення апеляційного суду Київської області не відповідає наданій до позовної заяві копії судового рішення, яке є незавіреним належним чином і з тексту якого не вбачається можливим прочитати його зміст.
Також слід зазначити, що до позовної заяви не надані належним чином засвідчені копії Указу Президента України, який оскаржується; рішення Вищої ради юстиції від 18.12.2012 року №1224/0/15-12; листа Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 21.11.2014р та копії судових рішень на які здійснюється посилання в позові.
Таким чином, враховуючи вищевикладене позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з наданням позивачу терміну для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення встановлених судом недоліків позовної заяви до 11 березня 2015 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.Г. Леонтович