"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/41523/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор», про перерахунок пенсії, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області, третя особа: публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор», про визнання за позивачем права на пільгову пенсію як ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді; визнання рішення відповідача від 09.03.2012 № 9 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах протиправним; зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботу позивача на Славутському заводі «Будфарфор» з 21.04.1980 по 31.12.1991, як ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня настання права на отримання такої пенсії, тобто, з 01.01.2010; стягнення з відповідача понесених судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, відмовою у зарахуванні до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах час роботи позивача на роботах зі шкідливими умовами праці.
Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2012 року позов задоволено частково: визнано право ОСОБА_2 на пільгову пенсію за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; визнано рішення управління Пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута від 09.03.2012 № 9 про відмову в призначенні їй пенсії на пільгових умовах протиправним; зобов'язано управління Пенсійного Фонду України в Славутському районі та місті Славута зарахувати роботу ОСОБА_2 ливарником санітарно-будівельних виробів на стенді за період з 21 квітня 1980 року по 31 грудня 1991 року до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та призначити їй таку пенсію відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 656,40 грн. витрат по оплаті правової допомоги та 32.19 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2012 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 21.04.1980 по 02.06.2009 працювала на Славутському заводі «Будфарфор» на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді.
По досягненню п'ятдесятирічного віку позивач звернулась до Управління пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області про призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням відповідача від 09.03.2012 № 9 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пільгової пенсії з підстав, що разом з іншими документами для призначення пенсії позивачем не подано уточнюючу довідку про характер роботи на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умови наявності у трудовій книжці запису про роботу, яка дає право на пільгову пенсію, законодавством не передбачено обов'язку особи подавати для призначення пенсії уточнюючу довідку про характер роботи.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, якою вперше віднесено до посад та робіт, які дають право на призначення працівникам пенсії за віком на пільгових умовах, професію ливарника санітарно-будівельних виробів не стенді, не може поширюватися на правовідносини, пов'язані з виконанням трудових функцій на цій посаді позивачем, які мали місце до набрання цією постановою чинності.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із такою позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту «б» частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 17.06.1993 № 3284-12 право на пенсію за віком на пільгових умовах мають незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як убачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки, позивач з 21.04.1980 по 02.06.2009 працювала на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді на Славутському заводі «Будфарфор».
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 у випадку, коли атестація з 21.08.1991 не проводилась чи за результатами атестації проведеної вперше після 21.08.1997 право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи зі шкідливими умовами праці до 21.08.1992.
З матеріалів справи убачається, що атестація робочих місць на підприємстві, де працювала позивач, проведена лише у 2001 році.
У своєму рішенні суд апеляційної інстанції вказує, що вперше посаду ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді включено до Списку №2, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. А відтак, оскільки позивач просить зарахувати йому до стажу лише період роботи до 21.08.1992, тобто, до дати введення в дію обов'язкової атестації робочих місць, то на дані правовідносини дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 не розповсюджується.
Колегія суддів зазначає, що таке твердження є помилковим, оскільки зі змісту розділу 21900000 XVIII «Скляне виробництво, виробництвом керамічних, фарфорових и фаянсових виробів» Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991, убачається, убачається, що посада ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді входила до Списку № 2 посад та робіт, що дають право на пільгову пенсію, затвердженого вказаною постановою.
За таких обставин, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 21.04.1980 по 31.12.1991 на посаді ливарника санітарно-будівельних виробів на стенді з мотивів не віднесення зазначеної посади до Списку № 2 посад, які дають право на пільгову пенсію.
Відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасувати, а постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: