03 лютого 2015 року м. Київ К/800/14160/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014
у справі № 820/10762/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модерн XXI"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.10.2013 № 0003632201, № 0003642201 та № 0003652201.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період січень 2013 року по взаємовідносинах з ПП "АППЛІКАТ", за період лютий-березень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ "БІКВЕСТ" та подальшого ланцюга постачання, складено акт № 549/20-31-22-01-07/02/33478156 від 19.09.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 202 055 гри., а відповідно занижено суму податку на прибуток на 38 390,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2013 року в сумі 2005 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 36 385,00 грн.; п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі, 425 504,00 грн., у т.ч. за лютий 2013 року в сумі 369 752,00 гри., за березень 2013 року в сумі 55752 гри., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року в сумі 234 578,00 грн.
На підставі акта перевірки, 29.10.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003632201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 234578,00 грн.; № 0003642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 425504,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 212752,00 грн. та № 0003652201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 38390,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9598,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ СУРП «Вектор -М» (28.05.2013 №15881450000012225 перереєстровано в ПП «Апплікат»), ТОВ «Біквест» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: договорами, актами здачі-приймання робіт, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ СУРП «Вектор -М» та ТОВ «Біквест», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Посилання податкового органу на акт ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області № 416/22.5-10/30285569 від 08.04.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор М"» та № 683/22.5-10/38377887 від 11.06.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Біквест"» судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 29.10.2013 № 0003632201, № 0003642201 та № 0003652201.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль