Ухвала від 12.01.2015 по справі 2а-9552/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА

12 січня 2015 року м. Київ В/800/5932/14

Вищий адміністративний суд України у склад колегії суддів:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року

у справі № 2а-9552/12/2670 (К/9991/68307/12)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-України»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року у справі № 2а-9552/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року було залишено без змін.

Посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до заяви про перегляд судового рішення додана ухвала Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у справі № 826/1797/14 (К/800/31683/14).

Дослідивши заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також додані неї матеріали, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні, з огляду на наступне.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, переглядалося питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій та право позивача на податковий кредит за відповідний податковий період, з урахуванням того, що чинне законодавство України не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року у справі № 826/1797/14 (К/800/31683/14), на яку посилається заявник як на підставу для перегляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, вбачається, що у даній справі переглядалося питання правомірності прийняття податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість і було підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про правомірність таких податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що позивачем не було надано належних доказів товарності господарських операцій з його контрагентами, зокрема, використання товару, отриманого за укладеними договорами, у господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів відзначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

Таким чином, мова йде про застосування положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до різних за змістом правовідносин і не може розцінюватись як неоднакове застосування касаційною інстанцією норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві в допуску справи до провадження по перегляду Верховним Судом України справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-9552/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафарі-Армс-України» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ О.В. Карась

_____________________ Л.В. Ланченко

_____________________ Н.Г. Пилипчук

_____________________ Т.М. Шипуліна

Попередній документ
42822060
Наступний документ
42822062
Інформація про рішення:
№ рішення: 42822061
№ справи: 2а-9552/12/2670
Дата рішення: 12.01.2015
Дата публікації: 24.02.2015
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вищий адміністративний суд України
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість)