"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/49290/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: ЛосєваА.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника позивача - Туркевича Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року
у справі № 2а-9259/12/1370 (№ 876/56/13)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2012 року №0004662300/17005 та №0004682300/17007.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС від 15 жовтня 2012 року №0004662300/17005 та №0004682300/17007. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Марком-Захід» 2236,00 грн. судового збору.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року було скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ «Марком-Захід», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Марком-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої був складений акт № 1434/158/22-1/30337302 від 28 вересня 2012 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, крім іншого, вимоги підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1001527,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2012 року на 230825,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що згідно договору купівлі-продажу часток в статутному фонді ТОВ «Марком-Захід», укладеного між ОСОБА_3 (власник 60% статутного фонду), ОСОБА_4 (власник 30% статутного фонду), ОСОБА_5 (власник 10% статутного фонду) (продавцями) та ТОВ «Айсінвест» (покупцем), продавці продали, а покупець купив частки у статутному фонді ТОВ «Марком-Захід» (100%) за 5000,00 грн., тоді як статутний капітал ТОВ «Марком-Захід» відповідно до установчих документів товариства на момент його створення складав 5000000,00 грн. Оскільки колишні засновники ТОВ «Марком-Захід» не виявили бажання на отримання своїх часток у статутному фонді, то сума, внесена ними до статутного фонду товариства, у розмірі 5000000,00 грн., залишилась у розпорядженні товариства та є фінансовою допомогою, з огляду на що ТОВ «Марком-Захід» занизило валові доходи за 2 квартал 2012 року на суму 5000000,00 грн.
Також, у акті перевірки було вказано, що за період з 01 квітня 2011 року по 31 червня 2012 року ТОВ «Марком-Захід» не декларувався податок на прибуток, оскільки за період, який перевірявся, товариство мало від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на додану вартість за 2-4 квартал 2011 року - у сумі 3737894,00 грн., за 1 півріччя 2012 року - 230825,00 грн.
15 жовтня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0004662300/17005, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Марком-Захід» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1251908,75 грн., у тому числі: 1001527,00 грн. - за основним платежем, 250381,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
15 жовтня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0004682300/17007, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Марком-Захід» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року на 230825,00 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю між третіми особами не створює для цього товариства жодних податкових зобов'язань.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді, проте оскільки колишні засновники ТОВ «Марком-Захід» не виявили бажання на отримання своїх часток у статутному фонді, то сума, внесена ними до статутного фонду, у розмірі 5000000,00 грн. залишилась неповернутою, тобто в розпорядженні підприємства, з огляду на що є фінансовою допомогою, яку позивач зобов'язаний був включити до складу валового доходу.
Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інші доходи включають: суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень підпункту 136.1.6 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
За визначенням, наведеним у абзаці 2 підпункту «б» підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прямі інвестиції - це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, внесок до статутного фонду в обмін на корпоративні права не збільшує оподатковуваний дохід товариства.
Податкове законодавство, що регулює розглядувані правовідносини, не містить положень, які передбачають збільшення доходу платника на суму неповернутого внеску до його статутного фонду. Власне неповернення відповідного внеску не змінює сутності господарської операції з внесення коштів в обмін на корпоративні права як прямої інвестиції та не впливає на порядок податкового обліку такої операції.
До того ж, у товариства відсутній обов'язок з повернення зазначених вкладів (крім як у разі виходу учасника з товариства), тоді як у даному випадку учасниками товариства продавались їхні частки у статутному фонді товариства.
Оскільки операція з внесення вкладу до статутного фонду товариства є оплатною (позаяк передбачає компенсацію у вигляді корпоративних прав), та не передбачає подальшого повернення товариством переданого йому майна у вигляді внеску (учасник несе ризик втрати вартості свого вкладу), то позивач не має заборгованості перед його учасниками за наслідками здійснення ними вкладів та не отримує будь-яких економічних вигод внаслідок неповернення таких вкладів засновникам, що можуть кваліфікуватися як безповоротна фінансова допомога у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, з огляду на що ухвалене у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Марком-Захід» задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна