10 лютого 2015 року м. Київ К/800/13767/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2013
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014
у справі № 2а-6209/11/2170
за позовом Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби
до Приватного підприємства "ШОМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс"
про стягнення коштів,-
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014, в задоволенні адміністративного позову про стягнення коштів з ТОВ "Енергоімпекс" на користь ПП "ШОМ" за господарськими зобов'язаннями у розмірі 398 940,51 грн. та стягнення з ПП "ШОМ" на користь держави грошові кошти за правочином у розмірі 398 940,51 грн. відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позивачем позапланової невиїзної перевірки ПП «ШОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, складено акт від 11.11.2011 № 1241/230-31740114, в якому зафіксовано порушення відповідачем статей 203, 215, 228, 626, 629, 662, 655, 656, 658 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України), відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- BP від 03.04.1997 по правочинах, здійснених ТОВ „Енергоімпекс" з ПП "ШОМ" у грудні 2010 року.
Зазначеним актом податковим органом зменшено валові витрати ПП «ШОМ» на 569 744, 17 грн., у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів з придбавання зрідженого газу у ТОВ «Енергоімпекс»; вказана обставина стала підставою для зменшення податкового кредиту позивача на 113948, 84 грн.
Наведені висновки позивача обґрунтовані актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.04.2011 № 594/22-1/31209468 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Енергоімпекс» через відсутність його за місцем реєстрації.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України встановлено юридичні наслідки господарcького зобов'язання (правочину), вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, стягнення в доход держави за рішенням суду всього одержаного за зобов'язанням його сторонами, що діяли з відповідним наміром, або одержаного і належного їм в разі виконання зобов'язання однією із сторін, а у разі наявності наміру лише у однієї із сторін все одержане від неї іншою стороною або належне їй на відшкодування виконаного.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вказану норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст.228 ЦК України, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним.
Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
За змістом ч.1 ст.208 ГК України, застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною умовою наявність умислу на укладення угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Як встановлено судами, податковим органом заявлено позовні вимоги про стягнення всього одержаного ПП «ШОМ» та ТОВ "Енергоімпекс" за здійсненими господарськими зобов'язаннями, у зв'язку з тим, що відповідачі, укладаючи спірні договори, переслідували мету одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди, зокрема ухилення від сплати доходів за рахунок завищення валових витрат та відшкодування податку на додану вартість з бюджету за рахунок завищення податкового кредиту, при відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.
Разом з тим, в матеріалах справи наявна постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 у справі № 2а-477/12/2170, яка набрала законної сили, про задоволення позовних вимог ПП «Шом » до ДПІ у м. Нова Каховка про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновку податкового органу щодо нікчемності правочину, укладеного ПП "ШОМ" з контрагентом - постачальником ТОВ "Енергоімпекс", викладеного в акті планової виїзної перевірки ПП «ШОМ» від 11.11.2011 №1241/230-31740114.
Таким чином, з урахуванням того, що зазначеним рішенням підтверджено дотримання відповідачами норм ст. 203 ЦК України та фактичного виконання зазначених договорів сторонами, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для стягнення коштів з ТОВ "Енергоімпекс" на користь ПП "ШОМ" за господарськими зобов'язаннями у розмірі 398 940,51 грн. та стягнення з ПП "ШОМ" на користь держави грошових коштів за правочином у розмірі 398 940,51 грн.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) О.В. Вербицька
(підпис) В.В. Кошіль