03 лютого 2015 року м. Київ К/800/9990/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Борисенко І.В.,
Кошіля В.В.,
за участю секретаря - Калініна О.С.
та представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Русіна О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендосервіс"
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2013
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014
у справі № 826/12320/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендосервіс"
до Держаної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень - рішень від 08.04.2013 №0002342220, №0002352220 та від 04.07.2013 №0000802201, №0000812201 (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000802201 повністю; податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 №0002342220 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 46539,63 грн.; податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 №0000812201 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 80166,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт» за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 15.03.2013 №871/22-205/34428639.
На підставі акта перевірки, відповідачем 08.04.2013 були прийняті податкові повідомлення - рішення:
- №0002342220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 154967,50 грн., в т.ч. основний платіж - 103311,7 грн., штрафні (фінансові) санкції - 51655,85 грн.;
- №0002352220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 478219,25 грн., в т.ч. основний платіж - 449927,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 28291,80 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, податковим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013:
- №0000802201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 177866,70 грн., в т.ч. основний платіж - 122523,40 грн., штрафні (фінансові) санкції - 55343,30 грн.;
- № 0000812201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 464073,80 грн., в т.ч. основний платіж - 449927,45 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14146,40 грн.
Підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), та вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині, виходив з процедурних порушень податкового органу при перевірці, а також з того, що податковим органом не доведено безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Компанія Вайліс».
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.
Аналогічне закріплене і п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Матеріали справи свідчать, що у перевіряємий період позивач мав взаємовідносини, зокрема, з ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт» з придбання будівельних матеріалів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення СПД (юридичних осіб), зокрема: ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, порушено кримінальні справи №80-0263 та № 69-0149 (порушена відносно фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_6 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ «Компанія Вайліс», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у сприянні директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_7 в мінімізації ним податкових зобов'язань, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіло велику майнову шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_7, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України).
Так, будучи допитаними в рамках вказаних кримінальних справ, ОСОБА_6 повідомила про те, що ТОВ «Компанія Вайліс», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Проммаст-Стандарт» були створені без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності; поставка товарів та надання робіт (послуг) від вказаних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документах, а фактично товар (роботи, послуги) не надавались. Податковим органом долучено до матеріалів справи протокол допиту ОСОБА_6, який безпідставно не врахований судом першої інстанції.
ОСОБА_8 пояснила, що у 2010 році їй запропонували займатися платіжними дорученнями шляхом роботи з системою «Банк-клієнт», зокрема, по підприємствах - ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Остін Трейд»; в посадові обов'язки входило перерахування на розрахункові рахунки вказаних особами-організаторами підприємств з розрахункових рахунків ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Остін Трейд» з зазначенням різноманітного роду призначення платежу.
Також, будучи допитаним в рамках кримінальної справи, ОСОБА_9 пояснив, що участі у реєстрації ТОВ «Остін Трейд» не брав, яким чином підприємство зареєстровано на його ім'я йому не відомо, участі у господарській діяльності підприємства останній не приймав.
Крім того, про факт неможливості здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Остін Трейд» свідчать й ті обставини, що відповідно до наданої на запит органу податкової міліції інформації Державної прикордонної служби від 19.12.2011 №4539/5/07-6016, громадянин РФ ОСОБА_9 у період, коли виписувалися податкові накладні від імені ТОВ «Остін Трейд», державний кордон не перетинав (державний кордон протягом 2011 року останній раз перетинав 30.05.2011 - виїзд з України).
Також, згідно наданої Яготинським бюро технічної інвентаризації інформації, за ТОВ «Остін Трейд» по реєстровим книгам бюро техінвентаризації нерухомого майна на праві власності в Згурівському районі не зареєстровано.
Відповідно до листа Баришівського ВРЕВ ДАІ при УДАІ ГУМВС України у Київські області від 10.01.2012 №2851, транспортні засоби за ТОВ «Остін Трейд» не зареєстровані.
Згідно висновку науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області №159 від 21.09.2011, підписи виконані на договорі №69 від 15.07.2011 про визнання електронних документів, виконані не ОСОБА_9, а іншою особою.
Таким чином, оскільки позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендосервіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль