06 лютого 2015 року м. Київ В/800/546/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
судді-доповідача Маринчак Н.Є.,
суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М., Рибченка А.О., Юрченко В.П.
перевіривши заяву Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів ДФС у Волинській області
про допуск до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року
у справі № 2а/0370/1155/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро»
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -
Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів ДФС у Волинській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 2а/0370/1155/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, а з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 237 цього Кодексу, - безпосередньо до Верховного Суду України.
Згідно п.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2391 КАС України до заяви мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів ДФС у Волинській області вказує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Так, в оскаржуваній постанові Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування, що обумовлює правильність рішень попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у спірному розмірі за вересень 2009 року; водночас оскаржувані рішення судів змінено в частині визнання протиправною бездіяльності Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, яка виявилася у неподанні органу державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Веселе-Агро» за вересень 2009 року та відмовлено в позові в цій частині.
На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів ДФС у Волинській області посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2013 року (К/9991/49557/12) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2013 року (К/9991/51959/11).
Проте ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2013 року (К/9991/49557/12) та від 25 квітня 2013 року (К/9991/51959/11) рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а справи направлені на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому направлення справи на новий розгляд виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного і всебічного встановлення обставин справи. Водночас, неповне встановлення обставин справи виключає можливість ствердження того факту, що матеріальні норми були по-різному застосовані саме в подібних відносинах, оскільки зміст цих відносин у такому разі не є остаточно встановленим.
Таким чином, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року відсутні.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити Луцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів ДФС у Волинській області в допуску справи для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 2а/0370/1155/11.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: ___________________Н.Є. Маринчак
___________________ О.В. Вербицька
___________________ А.М. Лосєв
___________________ А.О. Рибченко
___________________ В.П. Юрченко