"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64212/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (далі - ГУ ДКС України в Чернігівській області, відповідач 1), відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділ примусового виконання рішень УДВС, далі - відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року,
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: визнати протиправними дії ГУ ДКС України в Чернігівській області щодо відмови у прийнятті документів виконавчого провадження №2-а-2287/09 для виконання рішення суду; зобов'язати відповідача 1 прийняти заяву про виконання рішення суду за виконавчим провадженням №2-а-2287/09; визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень УДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа) 12 лютого 2014 року з виконання виконавчого листа №2-а-2287/09, виданого 21 листопада 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова; скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС від 12 лютого 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання виконавчого листа №2-а-2287/09, виданого 21 листопада 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень УДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа) 12 лютого 2014 року з виконання виконавчого листа №2-а-2287/09, виданого 21 листопада 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС від 12 лютого 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) з виконання виконавчого листа №2-а-2287/09, виданого 21 листопада 2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року скасовано постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2014 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Судами встановлено, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року, у справі №2-а-2287/09 за позовом ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, позовні вимоги задоволено частково - зобов'язано відповідача провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_2 за шкоду заподіяну здоров'ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії за період з 1 червня 2009 року по 31 листопада 2009 року та виплату недоплаченої різниці коштів, з урахуванням виплаченої, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розміру 75% мінімальної пенсії за віком, що розраховується з розміру прожиткового мінімуму встановленого для відповідної категорії населення.
21 листопада 2011 року на підставі даної постанови був виданий виконавчий лист.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року змінено спосіб та порядок виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2011 року по адміністративній справі №2-а-2278/09 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на стягнення.
В січні 2014 року позивач звернувся до ГУ ДКС України в Чернігівській області щодо стягнення коштів з ГУ ПФУ в Чернігівській області. Відповідач 1 відмовив позивачу у задоволенні його заяви та роз'яснив право на звернення до відповідача 2.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС від 12 лютого 2014 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 14, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
В силу частини першої статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 257 КАС України).
З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 5 червня 2012 року №4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», частиною першою статті 3 якого встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти (в тому числі державний орган), які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанцій помилково виходив з того, що позивач фактично звернувся до відповідачів з приводу виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року про зміну способу та порядку виконання рішення, на виконання якої має бути виданий виконавчий лист, оскільки постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 листопада 2009 року у справі №2-а-2287/09, набрала законної сили у 2010 році (виконавчий лист видано 21 листопада 2011 року), а у 2013 році вирішувалось лише процесуальне питання щодо зміни способу її виконання.
У зв'язку з цим суд дійшов безпідставного висновку щодо правомірності постанови державного виконавця від 12 лютого 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження, зважаючи на обов'язок саме державної виконавчої служби здійснити виконання виконавчого листа, виданого до ухвалення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв'язку з чим його рішення підлягає скасуванню.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року скасувати, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2014 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб