23 січня 2015 року м. Київ К/9991/54709/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві до Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов за касаційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року,
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно зупинив виконавче провадження у справі № 2а-5757/09/1470, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на зобов'язання, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не стосується задоволення вимог поточних кредиторів.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 квітня 2010 року про зупинення виконавчого провадження та постанову від 7 травня 2010 року про відмову у задоволенні скарги.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 червня 2010 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 квітня 2010 року про зупинення виконавчого провадження. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Вказуючи на допущене, на думку Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що господарський суд Миколаївської області ухвалою від 17 червня 2008 року порушив провадження у справі про банкрутство Державної акціонерної холдингової компанії «Чорноморський суднобудівний завод» та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Миколаївського окружного суду від 22 грудня 2009 року по адміністративній справі № 2а-5757/09/1470 задоволено позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про стягнення з ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» податкової заборгованості за 2009 рік в сумі 4047047,94 грн.
У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку судового рішення відповідачем, за заявою стягувача та на підставі виданого 17 лютого 2009 року виконавчого листа, 1 березня 2009 року відкрито виконавче провадження.
Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 квітня 2010 року виконавче провадження зупинено у зв'язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Зазначена постанова оскаржена позивачем в адміністративному порядку, проте постановою начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 7 травня 2010 року в задоволенні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві відмовлено.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положення статті 12 Закону № 2343-XII, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, що підпадають під поняття мораторію.
Таким чином, ці положення необхідно застосовувати у контексті статті 1 вказаного Закону, де наведено визначення мораторію.
Тому на суму заборгованості, яка виникла у період з лютого по серпень 2009 року, встановлені Законом № 2342-ХІІ обмеження не поширюються, оскільки введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам як нараховувати поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і стягувати податкову заборгованість, яка утворилась після введення мораторію.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 20 квітня 2010 року про зупинення виконавчого провадження відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, оскільки на вимогу позивача не поширюється дія мораторію, винесена Заводським відділом державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції. Стосовно вимоги про скасування постанови відповідача від 7 травня 2010 року, якою відмовлено позивачу у задоволенні його скарги, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що ця постанова не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, яке породжує для позивача правові наслідки.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.