21 січня 2015 року м. Київ К/9991/75226/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,
розглянувши у порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року,
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є інвалідом війни ІІ групи з 17 червня 2004 року (до цього був інвалідом війни ІІІ групи), тому відповідно до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (в 2004 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком). Проте всупереч вимогам зазначеного закону щорічна разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу не в повному розмірі. Просив з урахуванням уточнення позовних вимог визнати поважною пропущення позивачем строку звернення до суду; визнати право позивача на перерахунок щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІІ групи у 2004 році та інваліду війни ІІ групи з 17 червня 2004 року, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком, і виплатити недоплачену суму допомоги за 2004 - 2009 роки; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2004 - 2009 роки в розмірі 16448 грн.
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено позивачу строк звернення до суду.
Визнано за ОСОБА_1 право на перерахунок недоотриманої грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 недоотриману частину разової грошової допомоги за 2004-2009 роки відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 16888 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя задоволено частково.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2009 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за 2009 рік у розмірі 3554 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя, судами порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи.
Частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (у редакції, чинній з 9 липня 2007 року) встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п'яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
У 2009 році позивачу до 5 травня виплачена допомога у розмірі 430 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» від 18 березня 2009 року № 211.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI зміни до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-XII не вносились, дія зазначеної норми Закону не зупинялась.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Положення частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211.
Таким чином, грошова допомога до 5 травня інвалідам війни ІІ групи повинна виплачуватися органом праці та соціального захисту населення у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII у редакції станом на 22 травня 2008 року з урахуванням положень частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Іваненко Я.Л.