23 січня 2015 року м. Київ К/800/63916/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амеліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними за касаційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року,
Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним дій та скасування постанови щодо накладення штрафу у виконавчому провадженні, стягувачем в якому виступає ОСОБА_1 (в порядку статті 181 Кодексу адміністративного кодексу України).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року, позовну заяву повернуто позивачу в порядку пункту 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного кодексу України у зв'язку з тим, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Львова.
Вказуючи на допущені, на думку позивача, судами порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач, звернувшись із касаційною скаргою, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу до Шевченківському районному суду м. Львова для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2011 року позивач звернувся до районного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо накладення на боржника штрафу у виконавчому провадженні (ВП № 28845703); скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 29 вересня 2011 року про накладення штрафу.
Підставою для висновку судів про непідсудність зазначеного спору місцевому загальному суду як адміністративному суду стали положення частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби не віднесені до компетенції наведених судів, а тому зазначений спір повинен розглядатися окружним адміністративним судом.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання протиправними дій та постанови державного виконавця, вчинених на виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Львова, яким зобов'язано орган соціального захисту провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік як інваліду війни ІІ групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначена категорія справ відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна місцевим загальним судам як адміністративним судам.
За правилами пункту 5 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Враховуючи викладене, місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити.
Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.