23 січня 2015 року м. Київ К/800/56361/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амеліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про скасування вимоги за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року,
У лютому 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що позивач є фізичною особою - підприємцем з 10 лютого 1998 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування (підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №735535 від 12 липня 2012 року) та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняється від сплати єдиного внеску як інвалід третьої групи та особа, яка отримує пенсію по інвалідності (підтверджується довідками МСЕК від 25 січня 2010 року та 31 січня 2013 року), у зв'язку з чим, оскаржувана вимога управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про встановлення недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 4572,42 грн підлягає скасуванню. Просила скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про сплату боргу № Ф-51 від 5 лютого 2013 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено. Скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про сплату боргу від 5 лютого 2013 року № Ф-51. Відшкодовано судові витати в сумі 114,71 грн, сплачені згідно квитанції від 14 лютого 2013 року №29 з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20876125) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1).
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 17 вересня 2012 року та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №735535 від 12 липня 2012 року, з 1 жовтня 2012 року є платником єдиного податку згідно Свідоцтва серії НОМЕР_2. З 2005 року отримує пенсію по інвалідності, оскільки є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням. 5 лютого 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва прийнято вимогу про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-51 в розмірі 4572,42 грн.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI.
Відповідно до положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи ? підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про неправомірність прийняття управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 4572,42 грн.
Суд першої інстанції, ухвалив рішення про відшкодування судових витрат в сумі 114,71 грн з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, тобто фактично судові витрати стягнуті з відповідача у справі, управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва.
Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадках, коли судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Таке відшкодування проводиться через органи Державного казначейства України. Стягнення судових витрат з відповідача чинним процесуальним законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим лише в частині.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити частково.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2013 року скасувати.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року змінити.
В абзаці третьому резолютивної частини постанови слова «шляхом їх безспірного списання з рахунку управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20876125)» виключити.
В решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.