23 січня 2015 року м. Київ К/800/28352/13
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амеліна С.Є., Бутенка В.І.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про нарахування недоплаченої суми державної соціальної допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року,
26 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду в порядку цивільного судочинства із позовом, в якому просив: зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області провести нарахування та виплату за період з 1 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року та з 1 березня 2010 року по 31 серпня 2010 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на подання позовної заяви.
Вказуючи на допущені, на думку позивача, судами порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач, звернувшись із касаційною скаргою, просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і підстав для визнання причин пропуску строку поважними немає.
З таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись не можна.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Строки звернення до адміністративного суду та наслідки їх пропущення визначені статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строків звернення до суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Як установлено судами попередніх інстанцій, вперше до суду із зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства позивач звернувся 31 серпня 2010 року, однак ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2010 року провадження у справі було закрито у зв'язку з тим, що на підставі Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи та з доводів касаційної скарги, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року про закриття провадження у справі разом із супровідним листом від 18 квітня 2011 року позивачем отримано 22 квітня 2011 року.
Після отримання рішення суду, позивач звернувся з позовом та клопотанням про поновлення строку на подання позовної заяви до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.
Зазначені обставини дають підстави вважати, що позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду з поважних причин, адже фактично причиною недотримання строків стала несвоєчасна відправка кореспонденції судом першої інстанції, а саме ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2010 року про закриття провадження у справі, тому судами попередніх інстанцій зазначений адміністративний позов залишено без розгляду помилково.
Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Бутенко В.І.