03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
18 лютого 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Басюк Ю.В.
за участю: позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Справа №761/29086/2014
№ апеляційного провадження:22-ц-796/1444/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Волокітіна Н.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи тим, 14 лютого 2014 року в м. Києві по вул.. С.Петлюри, 30 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ДеуЛанос, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_3 Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.04.2014 року відповідача було визнано винним у вчинені даної ДТП. Згідно висновку про оцінку пошкодженого майна вартість відновлювального ремонту автомобіля, який належить позивачу, складає 28856 гривень 36 копійок. Позивачем також було витрачено кошти на експертні послуги в сумі 81 грн та витрати на евакуатор в сумі 600 гривень.
Також позивач вважає, що в результаті ДТП з боку відповідача вона зазнала моральних страждань, оскільки автомобіль, яким користувався її чоловік для роботи, тривалий час знаходиться в неробочому стані, а відповідач не здійснює жодних дій щодо його ремонту, в результаті чого родина позивача залишилася без засобів існування. Це все призвело до розладу стосунків у родині.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 28856,36 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 гривень, вартість проведених експертних досліджень в розмірі 81 гривня, витрати за послуги евакуатора в розмірі 600 гривень.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість проведених експертних досліджень в розмірі 81 (вісімдесят одна грн.), витрати за послуги евакуатора в розмірі 600 грн. (шістсот грн.), моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч грн.), судовий збір в розмірі 487,20 грн.
Решту позовних вимог залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, постановлене з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, неправильно здійснено оцінку доказів та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Третя особа ПрАТ «СК «Україна» в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.123), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за її відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 лютого 2014 року по вул. С.Пелюри, 30 в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Форд», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та автомобіля Деу Ланос, державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5 та який належить позивачу ОСОБА_2
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст.130 КУпП України у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Україна» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3948075.
Згідно вказаного Полісу, страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяну майну третіх осіб в період дії договору з 17 вересня 2013 року по 16 вересня 2014 року включно та страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50000 гривень.
17 лютого 2014 року третя особа ОСОБА_5 повідомив ПрАТ «СК «Україна» про страховий випадок.
15 липня 2014 року позивач подала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, складеного ПрАТ «СК «Україна», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 18708 гривень 73 копійки, розмір збитку, завданого ДТП, становить 13937 гривень 34 копійки, франшиза становить 1000 гривень, а отже до виплати сума страхового відшкодування складає 12937 гривень 34 копійки. (13937,34 грн. - 1000 грн).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 16 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Розмір матеріальної шкоди 28856 гривень 36 копійок, який позивач просить стягнути з відповідача та який встановлений ПАТ «Українська автомобільна корпорація» в рахунку-фактурі, за своєю природою є сумою витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу позивача.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ст.36.2 вказаного Закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума,що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
З даного положення Закону вбачається, що сума відшкодування має бути зменшена на суму податку на додану вартість, якщо у потерпілої особи відсутні докази відновлення транспортного засобу на СТО, що є платником податку на додану вартість.
Отже, чинним законодавством, яке регулює порядок виплати страхового відшкодування, передбачено, що саме страхова компанія в межах ліміту відповідальності здійснює відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі з вини страхувальника та відповідно розмір страхового відшкодування визначається страховиком, або судовим рішенням, якщо між страховиком та потерпілим наявний спір про здійснення страхової виплати та щодо розміру такої виплати.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в ПрАТ «СК «Україна», позивач звернулася до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, в свою чергу страхова компанія здійснила розрахунок суми страхової виплати, однак на даний час дана сума позивачу не виплачена.
Задовольняючи позов частково у частині відшкодування моральної шкоди на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України та стягуючи з відповідача 5000 гривень, районний суд виходив із того, що з боку відповідача позивачу було завдано моральні страждання, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідача транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень, що призвело до порушення нормальних життєвих устоїв як позивача так і її сім'ї і достатньо врахував роз'яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 є правильним, розмір відшкодування, 5000 гривень, з урахуванням характеру дорожньо-транспортної пригоди та вимушених змін у житті позивача, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 коштів за проведення експертних досліджень в розмірі 81 гривні та за послуги евакуатора в розмірі 600 гривень, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, фіскальний чек №9556 від 04 березня 2014 року із зазначенням «Бампер задній, часткове зняття» та «Сума 81 грн.00 коп., а також акт виконаних робіт за №20140003970 від 04 березня 2014 року на суму 81 гривня свідчить про виконання ПАТ «Українська автомобільна корпорація» Філія «Автоцентр на столичному» робіт необхідних для дослідження наслідків дорожньо - транспортної пригоди і як наслідком проведення цих робіт є складена рахунок - фактура №0000146242 від 12 березня 2014 року.
Крім того, як убачається з чеку замовлення евакуатора, замовлення було здійснено 04 березня 2014 року (а.с.16), що свідчить про доставку пошкодженого автомобіля до ПАТ «Українська автомобільна корпорація» Філія «Автоцентр на столичному» для проведення робіт необхідних для дослідження наслідків дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 14 березня 2014 року, а тому колегія суддів приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення витрат на послуги евакуатора є обґрунтованими.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо відсутності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, суд надав вірну оцінку наданим суду доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: