Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Яценко Н.О.
№ 22-ц/796/2659/2015 Доповідач - Борисова О.В.
Справа №756/5010/14
м. Київ
12 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Греку А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Оболонський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення,-
Позивач 18 вересня 2014 року звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Оболонський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та виселення.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_2 та виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та позбавлено ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при вирішенні даної справи суд неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи. Зазначає, судом не своєчасно повідомлено про розгляд справи призначений на 18 листопада 2014 року та безпідставно не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призначеного на 18 грудня 2014 року. Крім того, суд першої інстанції позбавив відповідача можливості подати заперечення на позовну заяву та позбавив його права подати заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданням позовної заяви про визнання договору дарування недійсним.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Позивач заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила її відхилити.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 09 лютого 2001 року відповідно до договору дарування ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4, яка діяла як законний представник неповнолітньої доньки ОСОБА_5, прийняла в дар належну ОСОБА_3 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, загальної площею 33,80 кв.м та складається з однієї кімнати. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом одинадцятої київської державної нотаріальної контори Бєлугіною В.Л., зареєстровано в реєстрі за № 7-с-587 та 15 листопада 2002 року зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за № 532/30212, записано в реєстрову книгу №д47-87
Відповідно до довідки форми № 3 виданої ЖБК «Оболонь-9» від 11 вересня 2014 року №43 у вказаній квартирі зареєстровані: власник - ОСОБА_2 з 30 липня 2013 року, ОСОБА_1 з 14 травня 2002 року, ОСОБА_7 з 02 вересня 2014 року, ОСОБА_4 з 02 вересня 2014 року.
Як зазначає позивач, відповідач був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 14 травня 2002 року, тобто в період оформлення документів про право власності на вказану квартиру позивачем, без надання ОСОБА_2 дозволу та без її погодження на реєстрацію ОСОБА_1 у вказаній квартирі.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_1 та своїм проживанням чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю. Квартирну плату та комунальні послуги не сплачує. Як зазначає позивач, вказана квартира потрібна їй для її особистого проживання зі своєю сім'єю.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що право власника на розпорядження належним йому майном закріплене законом і спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який не є членом сім'їпозивача неможливе, а тому позовні вимоги про виселення відповідача зі спірного помешкання, а також вимога про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом позбавлення ОСОБА_1 права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 підлягають задоволенню, як законні та обґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону, або незаконністьнабуття права власності не встановлена судом.
Статтею 150 ЖК УРСР визначено, що громадяни, які мають у приватній власності власний будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на вказану квартину правомірно та її право власності не оспорено в установленому законом порядку, то вона має право користуватися, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та вимагати усунення перешкод в користуванні її власністю.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції несвоєчасно повідомлено про розгляд справи та те, що йому не направлено додатків до позовної заяви колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи повістки від 31 жовтня 2014 року про виклик до суду у справі №2/756/5010/14 ОСОБА_1 31 жовтня 2014 року було направлено вказану повістку та яку останній отримав 15 листопада 2014 року тобто за три дні до судового засідання, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36).
Крім того, 31 жовтня 2014 року відповідачу було направлено копія ухвали суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 18 грудня 2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що судом його позбавлено можливості подати заперечення проти позову та позбавлено його права подати заяву про зупинення провадження у справі безпідставними, оскільки апелянтом були подані клопотання про відкладення розгляду справи та відповідач не був позбавлений можливості подати одночасно з ними і клопотання про зупинення провадження у справі. Крім того, відповідач отримавши позовну заяву 15 листопада 2014 року та додатки до позовної заяви, а саме: договір дарування від 09 лютого 2001 року; копію реєстраційного посвідчення БТІ №009164 від 15 листопада 2002 року; копію довідки форми № 3 від 11 вересня 2014 року № 43; копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 14 червня 2013 року мав достатньо часу для подачі заперечень проти позову.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скарга відповідача ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: