"18" лютого 2015 р. Справа № 922/4938/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
за участю представників сторін:
кредиторів - від "Агрофірма "Земледар" представник Нестерова М.Б. за довіреністю від 05.01.2015 року; від Sintal Agricilturi Pablik Limited представник Добреля В.Ю. за нотаріально засвідченою довіреністю від 12.03.2013 року, зареєстрованою за № 1232, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУЮ Міндоходів у Харківській області представник Білецька К.В. за довіреністю № 171/10/20-31-10-13; від ТОВ " Сінтал Агро Трейд" представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року, від ТОВ «Козіївське» представник Колосов А.В. за довіреністю від 15.07.2014 року; від СТОВ «Відродження» представник Колосов А.В. за довіреністю від 05.04.2014 року; від СТОВ «Петрівське» представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року,
від ТОВ Агрофірма «Агрокомплект» представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року,
боржника - представник Захаров О.С. за довіреністю від 03.12.2014 року;
розпорядника майна - арбітражний керуючий Сокол О.Ю. ( посвідчення НОМЕР_1 від 28.02.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. ( вх.11 Х/2-8) та апеляційну скаргу кредитора - ПАТ "ПУМБ", м. Донецьк, ( вх. 223 Х/2-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року за результатами розгляду заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження»,
за заявою боржника - Науково - Виробничої фірми "СІНТАЛ* Д" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, код 14073681,
про визнання банкрутом у порядку пункту 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-УІ,-
У судовому засіданні 11.02.2015 року оголошено перерву до 18.02.2015 року до 11-35 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дзюба О.А., суддя Усатий В.О., суддя Кононова О.В.) заяву СТОВ "Відродження" з грошовими вимогами до боржника задоволено частково.
Визнано вимоги СТОВ "Відродження" до боржника в сумі 8 919 743,33 грн., що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу. Решту вимог заявника відхилено.
Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Сокол О.Ю., не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог СТОВ "Відродження" відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.
17.01.2015 року розпорядник майна надав доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущені наступні порушення, що є підставою для її скасування, а саме: статті 33,34,36 ГПК України - визнання грошових вимог кредитора, що не підтверджені належними доказами (первинними документами) у порушення частини 1 статті 23 Закону про банкрутство; статті 43 ГПК України - факт визнання грошових вимог боржником не є підтвердженням їх наявності, з огляду на заінтересованість відносно боржника відповідно до статті 1 Закону про банкрутство; частини 6 статті 23 Закону про банкрутство, частини 1 статті 84 ГПК України - не зазначення в оскаржуваній ухвалі доводів, за якими суд відхилив заперечення розпорядника майна та незаінтересованих кредиторів щодо визнання безпідставних вимог кредиторів.
02.02.2015 року розпорядник майна боржника надав уточнення до апеляційної скарги на ухвалу суду від 24.12.2014 року, в яких просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі частково в частині задоволення заяви СТОВ «Відродження» з грошовими вимогами до НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та прийняти нове судове рішення, яким відмовити СТОВ «Відродження» в частині задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника та залишити в силі оскаржувану ухвалу суду в частині часткового відхилення грошових вимог СТОВ «Відродження» до НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що, по-перше, кредитор не надав суду у підтвердження наявності грошових вимог до боржника належних доказів, а саме: належним чином оформлених первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між боржником та кредитором, по-друге, судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що, кредитор є заінтересованою особою стосовно боржника, а також не враховано обгрунтовані заперечення розпорядника майна та інших кредиторів стосовно грошових вимог кредитора, по-третє, місцевим господарським судом не зазначено мотивів, з яких відхилено доводи розпорядника майна боржника та незаінтересованих кредиторів стосовно боржника щодо безпідставності та недоведеності грошових вимог кредитора до боржника.
Боржник та СТОВ "Відродження" надали відзиви на апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, в яких просять суд апеляційну скаргу розпорядника майна НВФ "Сінтал* Д" на ухвалу суду від 24.12.2014 року про задоволення грошових вимог СТОВ "Відродження" залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Кредитори - ПП "Агрофірма "Земледар", ПАТ "ПУМБ, ПАТ «Харківгаз»; надали відзиви на апеляційну скаргу розпорядника майна з урахуванням доповнень до неї, в яких просять суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог СТОВ "Відродження" відмовити у повному обсязі.
Кредитор - ПАТ "ПУМБ", не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі про визнання вимог СТОВ "Відродження" до боржника та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог СТОВ "Відродження" до боржника відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.
26.01.2015 року апелянт - ПАТ "ПУМБ", надав доповнення до апеляційної скарги, які за своїми доводами є ідентичними тим, що викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї розпорядником майна.
09.02.2015 року апелянт - кредитор ПАТ «ПУМБ» надав уточнення до апеляційної скарги на ухвалу суду від 24.12.2014 року, в яких просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі в частині визнання вимог СТОВ «Відродження» до боржника в сумі 8 919 743,33 грн. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити СТОВ «Відродження» в задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника в сумі 8 919 743,33 грн. В іншій частині оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. На його думку, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено частину 1 статті 23 Закону про банкрутство та статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, кредитором не надано суду у підтвердження наявності грошових вимог до боржника належних доказів, зокрема, належним чином оформлених первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між боржником та кредитором. Судом не прийнято до уваги, що СТОВ «Відродження» є заінтересованою особою стосовно боржника.
Боржник та СТОВ "Відродження" надали відзиви на апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, в якій просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Кредитор - ПП "Агрофірма "Земледар", надав відзив на апеляційну скаргу ПАТ "ПУМБ" , в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог СТОВ "Відродження" відмовити у повному обсязі.
11.02.2015 року від кредитора Цеппелін Інтернешинал АГ надійшов відзив на апеляційну скаргу , подану ПАТ «ПУМБ», в якому останній просить суд апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі про задоволення заяви СТОВ «Відродження» з грошовими вимогами до НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ задовольнити.
17.02.2015 року до суду надійшла заява від ПАТ «ПУМБ», в якій просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши пояснення представників сторін та учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2014 року за заявою генерального директора НВФ «Сінтал* Д»- ТОВ порушено провадження у справі про банкрутство НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ у порядку пункту 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано боржника в 10-денний строк опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті «Голос України» або «Урядовий кур'єр» оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ НВФ «Сінтал*Д». Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича, якого зобов'язано в тридцятиденний строк від дня публікації оголошення розглянути вимоги кредиторів, за наслідками розгляду вимог кредиторів повністю або частково визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що повідомити письмово заявників та господарський суд, в строк до 20.02.2014 року, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду.
Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ здійснено 21.01.2014 року в газеті «Голос України».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року, припинено повноваження керівника боржника ОСОБА_10 та покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокола О.Ю.; зобов'язано керівника боржника передати розпоряднику майна протягом трьох днів бухгалтерську, установчу та іншу документацію боржника, печатки і штампи по акту-прийому - передачі.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.06.2014 року у справі № 922/4938/13 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Сокола О.Ю про відсторонення ОСОБА_10 від посади керівника НВФ «Сінтал*Д»- ТОВ.
Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ до господарського суду 20.02.2014 року звернулося СТОВ «Відродження» із заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами у розмірі 8 923 743,33 грн. у порядку статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (а.с.2-6 т.14).
Вказана заборгованість виникла на підставі договору купівлі - продажу від 20.07.2011 року № 20/07/11-П; договорів позики: № 12/09-2-12 ПЗ; № 25-12/12-ПЗ; № 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року; № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року, № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року; договору відступлення права вимоги № 2112/3 від 21.12.2012 року; додаткової угоди до договору купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року; договору купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року та договору купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року.
Повідомленням про результатами розгляду грошових вимог СТОВ «Відродження» за вих. № 12-03 від 05.03.2014 року розпорядник майна сповістив останнього про те, що заява розглянута боржником, визнана ним в повному обсязі, а саме, у розмірі 8 923 743,33 грн. ( а.с.83 т.14).
Повідомленням ( вих. № 30-06 від 18.06.2014 р.) розпорядник майна (керівник) визнав грошові вимоги у сумі 4 476 431,00 грн. за наступними договорами: договором позики № 12/09-2-12 ПЗ від 12.09.2012 року; договором позики № 25-12/12-ПЗ від 25.12.2012 року; договором позики № 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року; договором позики № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року, договором позики № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року; договором купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року та договором купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року (а.с.85-89 т.14).
12.12.2014 року до господарського суду від СТОВ «Відродження» надійшли пояснення щодо обґрунтованості грошових вимог товариства на суму 8 923 743,33 грн. ( а.с.106-108 т.14).
18.12.2014 року за вих. № 17-12/03 від 17.12.2014 року від розпорядника майна до господарського суду надійшли заперечення на грошові вимоги товариства, в яких останній просив відхилити грошові вимоги кредитора у повному обсязі у розмірі 8 923 743,33 грн., посилаючись на те, що надані ним платіжні доручення не оформлені відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, у зв'язку з чим вони є неналежними доказами здійснення кредитором оплат на користь боржника та не можуть братися до уваги судом як доказ наявності кредиторських вимог ( а.с. 34-37 т.14А).
24.12.2014 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, задовольняючи частково грошові вимоги СТОВ «Відродження» до боржника, суд виходив з того, що вимоги у сумі 8 919 743,33 грн., з яких: 842 000,00 грн. за договором купівлі - продажу № 20/07/11-П від 20.07.2011 року; 377 000,00 грн. - за договором позики № 12/09-2-12 ПЗ від 12.09.2012 року; 500 000, 00 грн. - за договором позики № 25-12/12-ПЗ від 25.12.2012 року; 1 840 000,00 грн. - за договором позики 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року; 342 000,00 грн. - за договором позики № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року, 1 460 000,00 грн. - за договором позики № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року; 1 884 244,80 грн. - за договором відступлення права вимоги № 2112/3 від 21.12.2012 року; 723 067,53 грн. - за додатковою угодою до договору купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року; 260 931,00 грн. - за договором купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року; 690 500,00 грн. - за договором купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року, є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, в тому числі бухгалтерською документацією боржника. Решту вимог у сумі 4 000,00 грн. - за договором купівлі - продажу № 20/07/11-П від 20.07.2011 року суд відхилив, оскільки остання не підтверджена належними доказами.
Розглянувши грошові вимоги СТОВ «Відродження», колегія суддів зазначає наступне.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором купівлі - продажу № 20/07/11-П від 20.07.2011 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором купівлі - продажу № 20/07/11-П від 20.07.2011 року просив визнати його вимоги у розмірі 846 000,00 грн.
Судом першої інстанції відхилено вимоги за вказаним договором у розмірі 4 000,00 грн., як такі, що не підтверджені належними доказами. Вимоги у розмірі 842 000,00 грн. визнані з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ 20.07.2011 року укладено договір купівлі - продажу № 20/07/11-П, згідно з умовами якого продавець (НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ) зобов'язується передати майно (товар - нітроамофоск) у власність покупця СТОВ «Відродження», а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму. Загальна ціна договору становить 846 000,00 грн. Продавець зобов'язується передати товар покупцеві у строк до 26.04.2012 року. Виплату загальної ціни цього договору покупець повинен здійснити шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 30.10.2011 року (а.с.172 т.14).
На виконання умов договору кредитор здійснив передоплату за нітроамофоск у розмірі 846 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 79 від 29.07.2011 року на суму 566 000,00 грн., № 30 від 26.08.2011 року на суму 4 000,00 грн. ( лист про зміну значення платежу № 94 від 26.08.2011 року), № 31 від 29.08.2011 року на суму 50 000,00 грн., № 32 від 29.08.2011 року на суму 19 000,00 грн., № 38 від 30.08.2011 року на суму 7 000,00 грн., № 57 від 14.09.2011 року на суму 200 000,00 грн. (а.с. 173-179 т.14).
В свою чергу боржник вимоги договору не виконав, товар у власність кредитора до 26.04.2012 року не передав.
СТОВ « Відродження» направило НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ вимогу ( вих. № 4-26/13 від 26.04.2013 р.), в якій вимагало повернути отриману попередню оплату на загальну суму 846 000,00 грн. у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги, яку отримано боржником 26.04.2013 року (а.с. 180 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договору.
Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції відхилено вимогу кредитора на 4 000,00 грн., сплачену за платіжним дорученням № 30 від 26.07.2011 року, з посиланням на факт зміни призначення платежу за договором договір купівлі - продажу № 20/07/11 -П (листом № 94 від 26.08.2011 року змінено призначення платежу) (а.с.174-175 т.14).
Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, оскільки листом № 94 від 26.08.2011 повідомлено боржника про зміну призначення платежу; боржник не заперечує проти зміни призначення платежу; доказів заперечень проти зміни платежу з банку не надано.
Зазначені дії не забороняються будь-якими нормативними актами, які регулюють порядок здійснення банківських операцій. Листом НБУ № 25-111/1438-
-7141 від 09.06.2011 року «Про зміну інформації у реквізити «призначення платежу» відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.
Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку. Отже, зазначені дії не суперечать чинному законодавству та грошові кошти НВФ «Сінтал*Д»- ТОВ зараховані саме за зміненими призначеннями платежу.
Тобто, платник у разі необхідності зміни призначення платежу має право, а не зобов'язаний, до списання коштів з рахунку відкликати платіжне доручення з банку та оформити нове, або має право після списання коштів з банку вирішити вказане питання зі стороною переказу.
Зазначене відображене у складеному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, шляхом проведення відповідної операції 26.08.2011 року у бухгалтерському обліку кредитора та боржника та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 846 000,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 181 т.14).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не визнано та не включено до реєстру вимог кредиторів вимоги у сумі 4 000,00 грн., сплачені платіжним дорученням № 30 від 26.07.2011 року з листом про зміну значення платежу № 94 від 26.08.2011 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги СТОВ «Відродження» до боржника за договором купівлі - продажу № 20/07/11-П від 20.07.2011 року у сумі 846 000,00 грн є такими, що підлягають визнанню та включенню до четвертой черги вимог кредиторів, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає у цій частині зміні.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором позики № 12/09-2-12 від 12.09.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 12/09-2-12 від 12.09.2012 року просив визнати його вимоги у розмірі 377 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 377 000,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ 12.09.2012 року укладено договір позики № 12/09-2-12, згідно з умовами якого позикодавець (СТОВ «Відродження») передає у власність позичальникові (НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ ) грошові кошти у сумі 400 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 31.12.2013 року (а.с. 182 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору.
На виконання умов договору кредитор перерахував боржникові 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 12.09.2012 року ( а.с. 183 т.14).
В свою чергу, боржник частково виконав зобов'язання за договором та повернув кредитору грошові кошти у сумі 23 000,00 грн. 26.10.2012 року, що підтверджується випискою по особовому рахунку за 26.10.2012 року ( а.с.184-185 т.14).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, який свідчить про проведення зазначений бухгалтерських операцій в обліку кредитора та боржника та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 377 000,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 186 т.14).
За такими обставинами, колегія суддів вважає висновок суду щодо визнання грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором позики № 12/09-2-12 від 12.09.2012 року у сумі 377 000,00 грн обґрунтованим, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором позики № 25-12/12-ПЗ від 25.12.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 25-12/12-ПЗ від 25.12.2012 року просив визнати його вимоги у розмірі 500 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 500 000,00 грн. визнані, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ 25.12.2012 року укладено договір позики № 25-12/12-ПЗ, згідно з умовами якого позикодавець (СТОВ «Відродження») передає у власність позичальникові (НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ ) грошові кошти у сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 31.12.2013 року (а.с. 187 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору.
На виконання умов договору кредитор перерахував боржникові 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 249 від 26.12.2012 року ( а.с. 188 т.14).
Боржник вимоги вказаного договору не виконав, отриману грошову суму у розмірі 500 000,00 грн. кредитору не повернув.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, який свідчить про здійснення у бухгалтерському обліку боржника та кредитора відповідної операції та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 500 000 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 189 т.14).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок суду про визнання вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором позики № 25-12/12-ПЗ 12/09-2-12 від 25.12.2012 року у сумі 500 000,00 грн обґрунтованим, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором позики № 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року просив визнати його вимоги у розмірі 1 840 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 1 840 000,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ 16.04.2013 року укладено договір позики № 16-04/13-ПЗ, згідно з умовами якого позикодавець (СТОВ «Відродження») передає у власність позичальникові (НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ ) грошові кошти у сумі 1 840 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 31.12.2013 року (а.с. 190 т.14).
На виконання умов договору кредитор перерахував боржникові 1 840 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 16.04.2013 року (а.с. 191 т.14).
Боржник вимоги вказаного договору не виконав, отриману грошову суму у розмірі 1 840 000,00 грн. кредитору не повернув.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, який свідчить про проведення відповідної операції у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 1 840 000,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 192 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про визнання грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором позики № 16-04/13-ПЗ від 16.04.2013 року у сумі 1 840 000,00 грн з включенням їх до четвертої черги вимог кредиторів, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором позики № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року .
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року просив визнати його вимоги у розмірі 342 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 342 000,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
14.02.2013 року між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ 25.12.2012 року укладено договір позики № 14-02/2013-ПЗ, згідно з умовами якого позикодавець (СТОВ «Відродження») передає у власність позичальникові (НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ ) грошові кошти у сумі 342 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 31.12.2013 року ( а.с. 109 т.14).
На виконання умов договору кредитор перерахував боржникові 342 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 14.02.2013 року ( а.с. 110 т.14).
Боржник вимоги вказаного договору не виконав, отриману грошову суму у розмірі 342 000,00 грн. кредитору не повернув.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, який посвідчує проведення бухгалтерської операції в обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 342 000 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 111 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору.
При таких обставинах, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про визнання грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором позики № 14-02/2013-ПЗ від 14.02.2013 року у сумі 342 000,00 грн з включенням до четвертої черги вимог кредиторів, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором позики № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року просив визнати його вимоги у розмірі 1 460 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 1 460 000,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
13.09.2012 року між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ 25.12.2012 року укладено договір позики № 1309-2012 ПЗ, згідно з умовами якого позикодавець (СТОВ «Відродження») передає у власність позичальникові (НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ ) грошові кошти у сумі 1 460 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 31.12.2013 року ( а.с. 109 т.14).
На виконання умов договору кредитор перерахував боржникові 1 460 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 13.09.2012 року (а.с. 113 т.14).
Боржник вимоги вказаного договору не виконав, отриману грошову суму у розмірі 1 460 000,00 грн. кредитору не повернув.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по вищезазначеному договору, який свідчить про здійснення відповідного бухгалтерського запису у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал* Д»-ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 1 460 000, 00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 114 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом правомірно визнані грошові вимоги СТОВ «Відродження» до боржника за договором позики № 1309-2012 ПЗ від 13.09.2012 року у сумі 1 460 000,00 грн з включенням до четвертої черги вимог кредиторів, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором відступлення права вимоги № 2112/3 від 21.12.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором відступлення права вимоги № 2112/3 від 21.12.2012 року просив визнати його вимоги у розмірі 1 884 244,80 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 1 884 244,80 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
21.12.2012 року між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ укладено договір відступлення права вимоги № 2112/3, згідно з умовами якого первісний кредитор (СТОВ «Відродження») передає, а новий кредитор (НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ ) приймає належне йому право вимоги з ТОВ «Промислово - фінансова група «Простор» заборгованості в сумі 1 884 244,80 грн., яка виникла за договором купівлі - продажу № 2112к1 від 21.12.2012 року, укладеним між первісним кредитором та боржником (стаття 1 договору). За цим договором до нового кредитора переходять усі права і обов'язки первісного кредитора та право вимагати виконання обов'язку боржником щодо погашення боргу відповідно до договору купівлі - продажу № 2112к1 від 21.12.2012 року в сумі несплачених первісному кредитору коштів в розмірі 1 884 244,80 грн.
Відповідно до статті 6 договору за передання права вимоги виконання боржником названого у статті 1 договору зобов'язання новий кредитор сплачує первісному кредитору 1 884 244,80 грн., з моменту вимоги первісного кредитора.
На виконання вимог вказаного договору первісний кредитор передав новому кредиторові право вимагати з боржника грошових коштів у розмірі 1 884 244,80 грн.
26.04.2013 року СТОВ «Відродження» за вих. № 5-26/13 направило НВФ «Сінталд* Д» - ТОВ вимогу, в якій вимагало на підставі статті 6 договору про відступлення права вимоги сплатити назване у статті 1 договору зобов'язання, тобто сплатити 1 884 244,80 грн. ( а.с.116 т.14).
Докази виконання боржником своїх зобов'язань за договором відступлення права вимоги в матеріалах справи відсутні.
Як убачається з матеріалів справи, 21.12.2012 року між СТОВ «Відродження» та ТОВ «Промислово - фінансова група «Простор» укладено договір купівлі - продажу № 2112к1, за яким продавець ( СТОВ Відродження» ) зобов'язується передати майно (соняшник) у власність покупця (ТОВ «Промислово - фінансова група «Простор»), а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму. Загальна ціна цього договору становить 1 884 244,80 грн. Продавець зобов'язався передати товар покупцеві у строк до 21.12.2012 року. Виплату загальної ціни цього договору покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 21.12.2012 року.
На підтвердження виконання умов вказаного договору щодо поставки товару (соняшника) СТОВ «Відродження» надав видаткову накладну № 000000000596 від 21.12.2012 року на загальну суму 1 884 244,80 грн., з якої вбачається, що товар отримала уповноважена особа Мороз П.К. ( а.с. 118 , 231 т.14).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по договору відступлення права вимоги, який свідчить про проведення відповідної операції у бухгалтерському обліку 21.12.2012 року боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 1 884 244,80 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 119 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договорів, видатковій накладній.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано визнав грошові вимоги СТОВ «Відродження» до боржника за договором відступлення права вимоги № 2112/3 від 21.12.2012 року у сумі 1 884 244,80 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року просив визнати його вимоги у розмірі 723 067,53 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 723 067,53 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
15.08.2008 року між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал*Д «-ТОВ укладено договір № 15/2008 купівлі-продажу, за яким продавець (СТОВ «Відродження») зобов'язується передати майно (пшеницю, ячмінь, соняшник) у власність покупцеві (НВФ «Сінтал* Д «-ТОВ), а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму ( а.с.120-121 т.14).
22.08.2008 року до договору № 15/2008 року сторонами укладено додаткову угоду, згідно якої змінено: кількість товару, його вартість, строк передачі товару покупцеві та загальна ціна договору, а саме продавець зобов'язався передати товар покупцеві у строк до 31.12.2009 року. Загальна ціна цього договору - 2 079 620 грн. ( а.с. 122 т.14).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору та додаткової угоди до нього, СТОВ «Відродження» передало, а НВФ «Сінтал* Д»-ТОВ прийняло товар на суму 2 330 998,94 грн., що підтверджується накладними: № 1569 від 09.10.2008 року на суму 753 502,95 грн., № 1741 від 11.12.2008 року на суму 677 227,81 грн. № 1742 від 22.12.2008 року на суму 442 393,38 грн., та видатковими накладними № 170909-00001 від 17.09.2009 року на суму 147 420,80 грн., № 021109-00004 від 02.11.2009 року на суму 310 454,00 грн. ( а.с.123-127 т.14).
У свою чергу, боржник виконав зобов'язання за договором та додатковою угодою частково, сплатив грошові кошти у розмірі 1 221 018,86 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку ( а.с. 130-143 т.14) та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.07.2013 року на суму 379 514,55 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що з укладеного 29.07.2013 року між НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та СТОВ «Відродження» акту зарахування зустрічних однорідних вимог убачається, що на дату підписання цього акту взаємні однорідні вимоги, строк яких настав, складають: вимога НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ до СТОВ «Відродження» на суму боргу 379 514,55 грн., що виник за договором про відступлення права вимоги № 17-В від 17.07.2013 року. Вимога СТОВ «Відродження» до НВФ «Сінтал*Д» на суму боргу 1 102 582,08 грн., що виник за договором № 15/2008 від 15.08.2008 року у сумі грн. Враховуючи, що зобов'язання НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та СТОВ «Відродження» є грошовими, тобто однорідними, сторони домовились провести зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, на суму 379 514,55 грн. Після проведення зарахування на вказану суму відповідно до пункту 2 цього акту заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ перед СТОВ «Відродження» складає 723 067,53 грн. Заборгованість СТОВ «Відродження» перед НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ на суму 379 514,55 грн за договором про відступлення права вимоги № 17-В від 17.07.2013 року вважається погашеною в повному обсязі. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 128, 129 т.14).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по договору купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року, який свідчить про проведені бухгалтерські операції, у тому числі щодо суми за актом зарахування зустрічних вимог, та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 723 067,53 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 158 т.14).
Колегією суддів оглянуті у судовому засіданні оригінали договору, додаткової угоди, акту зарахування.
Враховуючи приписи статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, акт зарахування є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, тому договір № 15/2008 від 15.08.2008 року з додатковою угодою до нього та акт про зарахування зустрічних однорідних вимог між НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та СТОВ «Відродження» від 29.07.2013 року мають виконуватися сторонами, оскільки вони не оспорені, не визнані недійсними, не розірвані.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано визнав грошові вимоги СТОВ «Відродження» до боржника за договором купівлі - продажу № 15/2008 від 15.08.2008 року у сумі 723 067,53 грн. з включенням її до четвертої черги вимог кредиторів, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року просив визнати його вимоги у розмірі 260 931,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 260 931,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
28.01.2009 року між СТОВ «Відродження» та НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ укладено договір купівлі продажу № 07/209, згідно з умовами якого продавець (НВФ «Сінтал* Д «-ТОВ) зобов'язується у строк до 30.12.2010 року передати товар (насіння, СЗР, добрива ) у власність покупця (СТОВ «Відродження») на суму 300 000,00 грн., у разі сплати попередньої оплати згідно статті 5 цього договору. Виплату загальної ціни цього договору покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у вигляді попередньої оплати на підставі рахунків - фактур. Покупець зобов'язаний вивезти всю кількість товару зі складу продавця у строк до 30.12.2010 року ( а.с. 159 т.14).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору СТОВ «Відродження» здійснило попередню оплату товару у сумі 261 931,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 25.05.2009 року ( а.с. 160 т.14).
Боржник не виконав умови договору, не передав товар у власність СТОВ «Відродження» в строк до 30.12.2010 року.
СТОВ «Відродження» направило на адресу продавця вимогу за вих. № 6-26/12 від 26.12.2012 року ( а.с. 162 т.14 ) про повернення коштів сплачених товариством у семи денний строк від дня отримання цієї вимоги.
24.01.2013 року боржник повернув СТОВ «Відродження» 1000,00 грн. за вказаним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 24.1.2013 року ( а.с.161 т.14).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по договору купівлі - продажу № 107/209 від 28.01.2009 року , якій свідчить про проведення відповідної операції у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 260 931,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 76 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінал договору.
При таких обставинах, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про визнання вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором купівлі - продажу № 07/209 від 28.01.2009 року складає 260 931,00 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог СТОВ «Відродження» за договором купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року.
Як убачається з матеріалів справи, СТОВ «Відродження» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року просив визнати його вимоги у розмірі 690 500,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги у розмірі 690 500,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
26.08.2011 року між НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ та СТОВ «Відродження» укладено договір купівлі - продажу № 26-08/11, згідно умов якого продавець (НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ) зобов'язується передати майно ( бетанал, діален супер, дібазол) у власність покупця ( СТОВ «Відродження»), а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього встановлену цим договором грошову суму. Загальна ціна цього договору становить 690 500,00 грн. Продавець зобов'язався передати товар покупцеві у строк до 01.10.2012 року. Виплату загальної ціни цього договору покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 01.10.2011 року ( а.с. 165 т.14).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору СТОВ «Відродження» здійснило попередню оплату товару у сумі 690 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 95 від 31.08.2011року на суму 69 570,00 грн., № 96 від 02.09.2011 року, № 56 від 14.09.2011 року, № 62 від 16.09.2011 року ( а.с.166-169 т.14).
Боржник не виконав умови договору, не передав товар у власність СТОВ «Відродження» в строк до 30.10.2012 року.
СТОВ «Відродження» направило на адресу продавця вимогу за вих. № 6-26/12 від 26.12.2012 року ( а.с. 170 т.14 ) про повернення коштів сплачених товариством у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги.
Докази повернення передоплати за договором купівлі - продажу № 26-08/11 в матеріалах справи відсутні.
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 01.01.2014 року по договору купівлі - продажу № 26-08/2011 від 26.08.2011 року, який посвідчує здійснення у бухгалтерському обліку боржника та кредитора проведення оплати та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ на користь СТОВ «Відродження» складає 690 500, 00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками (а.с. 171 т.14).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуто оригінал договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про визнання грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника за договором купівлі - продажу № 26-08/11 від 26.08.2011 року у сумі 690 500,00 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Отже, загальна заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ перед СТОВ «Відродження» за вищенаведеними договорами складає 8 923 743,33 грн.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Статтею 526 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини 1 статті 33, частини 2 статті 34 та частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання апелянтів на недоведеність обґрунтованості грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника належними допустимими доказами спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа(форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як убачається з матеріалів справи, грошові вимоги СТОВ «Відродження» підтверджуються договорами, платіжними дорученнями та актами звіряння взаєморозрахунків, які зафіксували факти здійснення господарських операцій. Платіжними дорученнями, наведеними вище та наявними в матеріалах справи, підтверджуються суми, які перераховувались боржнику, договори та видаткові накладні засвідчують правову природу виникнення цих платежів, а акти звіряння підтверджують наявність заборгованості НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ перед СТОВ «Відродження».
Посилання апелянтів на не додержання кредитором Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, в частині заповнення реквізитів платіжних доручень, не може вважатися підставою для не визнання та не включення грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника, оскільки відповідно до п.2.5 наведеної Інструкції якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5,6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції ( саме на порушенні якого наполягав апелянт), то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.
Цим пунктом передбачені виключні повернення банком без виконання розрахункових документів: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту «дата валютування; не має супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави , глав 5,6,12 цієї Інструкції.
Отже, якщо платіжні доручення, які надані кредитором на підтвердження своїх грошових вимог до боржника, не відповідали б вимогам чинного законодавства, вони були б повернуті банком кредитору відповідно до приписів Інструкції без виконання. Проте, надані кредитором платіжні доручення видавались, саме банком, про що свідчить печатка банківської установи та підпис його працівника.
При цьому, слід зазначити, що апелянтами не надано доказів у спростування факту перерахованих кредитором боржнику коштів на загальну суму 8 923 743,33 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у стосунках із зазначеними особами та фізичною особою-боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо до яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
В свою чергу, законодавець при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, які подаються кредитором та розглядаються судом у порядку статей 23-25 зазначеного Закону, не встановлює якихось обмежень чи спеціальних умов, відповідно до яких повинні розглядатись грошові вимоги кредитора, що є заінтересованою особою до боржника, не зобов'язує суд надавати оцінку, чи є кредитор заінтересованою особою відносно боржника, і які це тягне наслідки, тобто заінтересована особа не позбавлена права при наявності грошових вимог звернутися з такими вимогами і приймати участь у справі в якості конкурсного кредитора. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів на те, що господарським судом не враховано тієї обставини, що кредитор по відношенню до боржника є заінтересованою особою.
Колегія суддів, розглянувши клопотання розпорядника майна про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки за час слухання справи в суді апеляційній інстанції з 19.01.2015 року учасники мали можливість, добросовісно скориставшись своїми процесуальними правами, ознайомитися з матеріалами справи та зробити копії. Колегія суддів, при цьому зазначає, що судом була забезпечена можливість ознайомитися з матеріалами справи та зробити копії усім учасникам, які звернулися з відповідним клопотаннями, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг розпорядника майна боржника та кредитора - ПАТ «ПУМБ» - без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року про визнання заяви СТОВ «Відродження» з грошовими вимогами до боржника слід змінити, виклавши резолютивну частину у новій редакції.
Керуючись ст. ст. 99,101, п.4 ч.1 ст.103, п. 4. ч.1.ст. 104, ст.105. ст.106 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Харківський апеляційний господарський суд; -
Апеляційну скаргу розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу кредитора - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у справі про визнання грошових вимог СТОВ «Відродження» до боржника змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:
Заяву СТОВ «Відродження» з грошовими вимогами до боржника задовольнити повністю.
Визнати вимоги СТОВ «Відродження» до боржника в сумі 8 923 743,33 грн. з включенням їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
Справу направити на розгляд до господарського суду Харківської області.
Повний текст постанови складено 23.02.2015 року
Головуючий суддя О.А.Пуль
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.В.Шевель