"18" лютого 2015 р. Справа № 922/4938/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О. В.,
при секретарі Литвиновій К.О.,
за участю представників сторін:
кредиторів - від «Агрофірма «Земледар» представник Несторова М.Б. за довіреністю від 05.01.2015 року; від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУЮ Міндоходів у Харківській області представник Білецька К.В. за довіреністю № 171/10/20-31-10-13; від 13.01.2015 року; від Sintal Agricilturi Pablik Limited представник Добреля В.Ю. за нотаріально засвідченою довіреністю від 12.03.2013 року, зареєстрованою за № 1232, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, від ТОВ «Козіївське» представник Колосов А.В. за довіреністю від 15.07.2014 року; від СТОВ «Відродження» представник Колосов А.В. за довіреністю від 05.04.2014 року; від СТОВ «Петрівське» представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року, від ТОВ " Сінтал Агро Трейд" представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року, від ТОВ Агрофірма «Агрокомплект» представник Колосов А.В. за довіреністю від 09.09.2014 року,
боржника - представник Захаров О.С. за довіреністю від 03.12.2014 року;
розпорядника майна - арбітражний керуючий Сокол О.Ю. ( посвідчення НОМЕР_1 від 28.02.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. ( вх. 09 Х/2-7) та апеляційну скаргу кредитора - ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», м. Донецьк, ( вх.220 Х2/8), на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у справі №922/4938/13 за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське»,
за заявою боржника - Науково - Виробничої фірми «СІНТАЛ* Д» Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, код 14073681,
про визнання банкрутом у порядку пункту 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 4212-УІ,-
У судовому засіданні 11.02.2015 року оголошено перерву до 18.02.2015 року до 12-05 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дзюба О.А., суддя Усатий В.О., суддя Кононова О.В.) заяву ТОВ «Козіївське» з грошовими вимогами до боржника задоволено частково.
Визнано вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника в сумі 5 246 288,71 грн., що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу. Решту вимог заявника відхилено.
Розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Сокол О.Ю., не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ « Козіївське» відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.
17.01.2015 року розпорядник майна надав доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції допущені наступні порушення, що є підставою для її скасування, а саме: статті 33,34,36 ГПК України - визнання грошових вимог кредитора, що не підтверджені належними доказами (первинними документами) у порушення частини 1 статті 23 Закону про банкрутство; статті 43 ГПК України - факт визнання грошових вимог боржником не є підтвердженням їх наявності, з огляду на заінтересованість відносно боржника відповідно до статті 1 Закону про банкрутство; частини 6 статті 23 Закону про банкрутство, частини 1 статті 84 ГПК України - не зазначення в оскаржуваній ухвалі доводів, за якими суд відхилив заперечення розпорядника майна та незаінтересованих кредиторів щодо визнання безпідставних вимог кредиторів.
02.02.2015 року розпорядник майна боржника надав уточнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі частково в частині задоволення заяви ТОВ «Козіївське» з грошовими вимогами до НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Козіївське» в частині задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника та залишити в силі ухвалу суду у частині часткового відхилення грошових вимог товариства.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що, по-перше, кредитор не надав суду у підтвердження наявності грошових вимог до боржника належних доказів, а саме: належним чином оформлених первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між боржником та кредитором, по-друге, судом при постановленні оскаржуваної ухвали не враховано, що кредитор є заінтересованою особою стосовно боржника, а також не враховані обґрунтовані заперечення розпорядника майна та інших кредиторів стосовно грошових вимог кредитора, по-третє, місцевим господарським судом не зазначено мотивів, з яких відхилено доводи розпорядника майна боржника та незаінтересованих кредиторів стосовно боржника щодо безпідставності та недоведеності грошових вимог кредитора до боржника.
Боржник та ТОВ «Козіївське» надали відзиви на апеляційну скаргу урахуванням доповнень до неї, в якому просять суд апеляційну скаргу розпорядника майна ТОВ НВФ «Сінтал* Д» на ухвалу суду від 24.12.2014 року про задоволення грошових вимог ТОВ «Козіївське» залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Кредитори - ПП «Агрофірма «Земледар», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «ПУМБ»; надали відзиви на апеляційну скаргу розпорядника майна боржника, в яких просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ «Козіївське» відмовити у повному обсязі.
Кредитор - ПАТ "ПУМБ", також не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ " Козіївське" відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства.
26.01.2015 року апелянт - ПАТ «ПУМБ», надав доповнення до апеляційної скарги, які за своїм змістом є ідентичними доповненням до апеляційної скарги розпорядника майна.
02.02.2015 року апелянт - ПАТ «ПУМБ», надав уточнення до апеляційної скарги, в яких просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі частково, а саме, в частині задоволення заяви ТОВ «Козіївське» з грошовими вимогами до НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Козіївське» в частині задоволення заяви з грошовими вимогами до боржника та залишити в силі ухвалу в частині часткового відхилення грошових вимог кредитора до боржника.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує наступним. На його думку, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено частину 1 статті 23 Закону про банкрутство та статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, кредитором не надано суду у підтвердження наявності грошових вимог до боржника належних доказів, зокрема, належним чином оформлених первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій між боржником та кредитором. Судом не прийнято до уваги, що ТОВ «Козіївське» є заінтересованою особою стосовно боржника.
Боржник та ТОВ «Козіївське» надали відзиви на апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, в яких просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін, а також надали додаткові письмові пояснення.
Кредитор - ПП «Агрофірма «Земледар», надав відзив на апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ», в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ «Козіївське» відмовити у повному обсязі.
11.02.2015 року від кредитора Цеппелін Інтернешинал АГ надійшов відзив на апеляційну скаргу , подану ПАТ «ПУМБ», в якому останній просить суд апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у даній справі про задоволення заяви ТОВ «Козіївське» з грошовими вимогами до НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ задовольнити.
17.02.2015 року до суду надійшла заява від ПАТ «ПУМБ», в якій просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2014 року за заявою генерального директора НВФ «Сінтал*Д»- ТОВ порушено провадження у справі про банкрутство НВФ «Сінтал*Д» ТОВ у порядку пункту 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано боржника в 10-денний строк опублікувати в офіційному друкованому органі України газеті «Голос України» або «Урядовий кур*єр» оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ НВФ «Сінтал*Д». Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича, якого зобов'язано в тридцятиденний строк від дня публікації оголошення розглянути вимоги кредиторів, за наслідками розгляду вимог кредиторів повністю або частково визнати їх або відхилити, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що повідомити письмово заявників та господарський суд в строк до 20.02.2014 року, скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду.
Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно НВФ «Сінтал* Д» -ТОВ здійснено 21.01.2014 року в газеті «Голос України». Кінцевий строк звернення до господарського суду із заявою про визнання конкурсним кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів вважається 20.02.2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року, припинено повноваження керівника боржника ОСОБА_11 та покладено виконання його обов'язків на розпорядника майна - арбітражного керуючого Сокола О.Ю.; зобов'язано керівника боржника передати розпоряднику майна протягом трьох днів бухгалтерську, установчу та іншу документацію боржника, печатки і штампи по акту-прийому - передачі.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.06.2014 року у справі № 922/4938/13 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в частині розгляду клопотання арбітражного керуючого Сокола О.Ю про відсторонення ОСОБА_11 від посади керівника НВФ «Сінтал*Д»- ТОВ.
Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ, до господарського суду 20.02.2014 року звернулося ТОВ «Козіївське» із заявою про визнання його конкурсним кредитором із грошовими вимогами у розмірі 4 793 418,03 грн.(а.с. 2-4 т.13).
Вказана заборгованість виникла на підставі договору купівлі - продажу № 21/02/2012 від 21.02.2012 року, договору № 02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп'ютерної оргтехніки, договору позики № 01-10/2012-ПЗ від 01.10.2012 року, договору позики № 07-05/2013-ПЗ від 07.05.2013 року, договору найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року.
Повідомленням про результати розгляду грошових вимог ТОВ «Козіївське» за вих. № 14/03 від 05.03.2014 року розпорядник майна сповістив останнього про те, що заява про визнання грошових вимог на суму 4 793 418,03 грн. розглянута боржником та визнана ним у повному обсязі ( а.с. 142 т.13).
01.07.2014 року розпорядник майна надіслав кредитору повідомлення про розгляд грошових вимог до боржника, в якому вказав, що не визнає заявлені вимоги у повному обсязі, оскільки в рамках договірних правовідносинах між сторонами ТОВ «Козіївське» здійснювало авансування грошових коштів відповідно до предметів договорів. Серед документів, які підтверджують наявність факту авансування грошових коштів боржнику, наявні платіжні доручення, але на відповідних документах відсутні відтиски штампів банківської установи та підписів уповноважених банком осіб ( а.с. 144-149 т.13).
12.12.2014 року до господарського суду від ТОВ «Козіївське» надійшли пояснення щодо обґрунтованості грошових вимог на суму 5 358 691,56 грн., (у заяві з вимогами до боржника, при розрахунку загальної суми боргу, заявник помилково вказав її у сумі 4 793 418,03 грн., замість, 5 358 691,56 грн.) а.с.155-158 т.13).
18.12.2014 року за вих. № 17-12/02 від 17.12.2014 року від розпорядника майна до господарського суду надійшли заперечення на грошові вимоги товариства, в яких останній просить відхилити грошові вимоги кредитора у повному обсязі у розмірі 5 358 691,56 грн., посилаючись на те, що надані ним платіжні доручення не оформлені відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, у зв'язку з чим вони є неналежними доказами здійснення кредитором оплат на користь боржника та не можуть братися до уваги судом як доказ наявності кредиторських вимог ( а.с.230-232 т.13А).
24.12.2014 року постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, задовольняючи частково грошові вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника, суд виходив з того, що вимоги у сумі 5 246 288,71 грн., з яких: 2 371 574,18 грн. - за договором купівлі-продажу №21/02/2012; 725 660,00грн. - №02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп'ютерної оргтехніки; 251 900,00 грн - за договором позики № 01-10/2012-ПЗ від 01.10.2012 року; 1 390 000,00 грн за договором позики № 07-05/2013-ПЗ від 07.05.2013 року та 507 154,53 грн за договором найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року, є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, в тому числі бухгалтерською документацією боржника. Решту вимог, а саме, у сумі 112 402,85 грн. суд відхилив, оскільки остання не підтверджена належними доказами.
Розглянувши грошові вимоги ТОВ «Козіївське», колегія суддів зазначає наступне.
Щодо грошових вимог ТОВ «Козіївське» за договором купівлі - продажу № 21/02/2012 від 21.02.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором купівлі - продажу № 21/02/2012 від 21.02.2012 року просило визнати його вимоги у розмірі 2 371 574,18 грн.
Судом першої інстанції вимоги кредитора у розмірі 2 371 574,18 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
НВФ «Сінтал* Д» ТОВ (продавець) та ТОВ «Козіївське» (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 21/02/2012 від 21.02.2012 року (а.с.159,160 т.13). Згідно умов договору продавець зобов'язується передати майно - карбамід та нітроамофоску у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього встановлену договором грошову суму у розмірі 3 300 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 4,5 договору продавець зобов'язується передати товар покупцеві у строк до 20.04.2012 року, а виплату загальної ціни цього договору покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 01.03.2012 року.
Покупець виконав свої зобов'язання за договором, перерахував на поточний рахунок продавця грошові кошти у розмірі 3 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 186 від 24.02.2012 року на суму 1 586 800,00 грн. та № 187 від 24.02.2012 року на суму 1 713 200,00 грн. ( а.с. 161-162 т.13).
23.05.2012 року сторони уклали угоду про розірвання (припинення дії) договору № 21/02/2012 від 21.02.2012 року ( а.с. 163 т.13).
Відповідно до умов угоди продавець (боржник по справі) зобов'язаний повернути покупцю отриману попередню оплату у сумі 3 300 000,00 грн., включаючи ПДВ шляхом перерахування на його поточний рахунок у строк до 30.12.2012 року.
В свою чергу, як вказує кредитор у своїй заяві, боржник частково повернув передоплату ТОВ «Козіївське» у розмірі 928 425,82 грн. Зазначене підтверджується матеріалами справи, а саме, платіжними дорученнями на загальну суму 928 425,82 грн. та випискою банку ( а.с.164-196 т.13, а.с. 98-134 т.13А).
В іншій частині боржник (продавець) ані договір, ані угоду не виконав, у зв'язку з чим станом на 21.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» за договором купівлі - продажу від 21.01.2012 року № 21/02/2012 та угоди до нього від 23.05.2012 року перед ТОВ «Козіївське» складає 2 371 574,18 грн.
Сторони склали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року за вказаним договором, який посвідчує операції у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ на користь ТОВ «Козіївське» складає 2 371 574,18 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками ( а.с.43 т.13).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договору та угоди про розірвання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про визнання вимог ТОВ «Козіївське» до боржника за договором купівлі - продажу № 21/02/2012 від 21.01.2012 року у сумі 2 371 574,18 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог ТОВ «Козіївське» за договором № 02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп*ютерної оргтехніки.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором № 02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп'ютерної оргтехніки просив визнати його вимоги у розмірі 725 660,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги кредитора у розмірі 725 660,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між НВФ «Сінтал* Д» ТОВ та ТОВ «Козіївське» укладено договір № 02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп'ютерної оргтехніки, згідно з умовами якого НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ зобов'язався надавати послуги по технічному обслуговуванню та ремонту комп'ютерної та офісної оргтехніки замовника - ТОВ «Козіївське», а ТОВ «Козіївське» повинно було оплачувати надані послуги та комплектуючі на підставі рахунків - фактур, наданих виконавцем.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» за вказаним договором здійснило передоплату за послуги за рахунками боржника на оплату: № 109 від 04.10.2012 року на суму 219 000, 00 грн., № 111 від 09.10.2012 року на суму 200 000,00 грн., № 113 від 10.10.2012 року на суму 1 047 000, 00 грн. ( а.с. 212-214 т.13, що підтверджується: платіжними дорученнями № 75107256 від 04.10.2012 року на суму 219 000,00 грн., № 75107270 від 09.10.2012 року на суму 200 000,00 грн., №75107271 від 10.10.2012 року на суму 543 000,00 грн., № 75107272 від 10.10.2012 року на суму 326 000,00 грн. та № 75107278 від 10.10.2012 року на суму 178 000,00 грн. ( а.с. 200-204 т.13).
Надання послуг за спірним договором також підтверджується актами виконаних робіт № 434 від 31.10.2012 року, № 499 від 30.11.2012 року, № 95 від 09.01.2013 року, № 396 від 31.01.2013 року, № 97 від 28.02.2013 року, № 98 від 31.03.2013 року ( а.с.205-210 т.13) та рахунками № 109 від 04.10.2012 року, № 111 від 09.10.2012 року, № 113 від 10.10.2012 року ( а.с.212-214 т.13).
Отже, замовником (ТОВ «Козіївське») сплачено виконаних робіт на суму 1 466 000,00 грн., а виконавцем (боржником), в свою чергу, надано послуг лише на 725 660,00 грн.
26.04.2013 року за вих. № 7-26/13 ТОВ «Козіївське» направило боржнику вимогу про повернення отриманої попередньої оплати на загальну суму 725 660,00 грн. (а.с. 211 т.13).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року за вказаним договором, який свідчить про здійснення відповідних операцій у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ на користь ТОВ «Козіївське» складає 725 660,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками ( а.с. 58 т.13).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договору, актів та рахунків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано визнано грошові вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника за договором № 02-10/12 від 01.10.2012 року про технічне обслуговування комп'ютерної оргтехніки у сумі 725 660,00 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог ТОВ «Козіївське» за договором позики № 01-10/2012-ПЗ від 01.10.2012 року.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором № 01-10/2012 -ПЗ від 01.10.2012 року просив визнати його вимоги у розмірі 251 900,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги кредитора у розмірі 251 900,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
ТОВ «Козіївське» та НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ 01.10.2012 року уклали між собою договір позики № 01-10/2012-ПЗ, згідно умов якого ТОВ «Козіївське» (позикодавець) зобов'язався передати у власність НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ (позичальник) 1 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 01.07.2013 року (а.с. 59 т.13).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Козіївське» перерахувало НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ платіжними дорученнями: № 75107242 від 01.10.2012 року суму 225 300,00 грн., № 825 від 31.10.2012 року суму 100 000,00 грн. та № 835 від 01.11.2012 року суму 4 500,00 грн.; всього, загальну суму 329 800,00 грн. ( а.с.216-218 т.13).
Боржник частково повернув кошти товариству у загальній сумі 77 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 28 від 30.01.2013 року на суму 30 000,00 грн., № 66 від 15.03.2013 року на суму 20,00 грн. та актами зарахування зустрічних вимог від 05.11.2013 року на суму 39 900,00 грн. та від 02.12.2013 року на суму 7 980,00 грн. Акти підписані керівниками та скріплені печатками підприємств ( а.с.219-222 т.13).
Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року за вказаним договором, який посвідчує проведення в бухгалтерському обліку відповідних операцій боржником та кредитором 05.11.2013 р. на суму 39 900,00 грн, 02.12.2013р. на суму 7 980,00 грн та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ на користь ТОВ «Козіївське» складає 251 900,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками ( а.с. 63 т.13).
Враховуючи приписи статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, яка встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, акт зарахування є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, тому договір та акти про зарахування зустрічних однорідних вимог між НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ та ТОВ «Козіївське» від 05.11.2013 року та від 02.12.2013 р. мають виконуватися сторонами, оскільки вони не оспорені, не визнані недійсними.
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договору та актів зарахування.
При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що судом правомірно визнані грошові вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника за договором позики № 01-10/2012-ПЗ від 01.10.2012 року у сумі 251 900,00 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог ТОВ «Козіївське» за договором позики №07-05/2013-ПЗ від 07.05.2013 року.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором позики № 07-05/2013-ПЗ від 07.05.2013 року просив визнати його вимоги у розмірі 1 390 000,00 грн.
Судом першої інстанції вимоги кредитора у розмірі 1 390 000,00 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
ТОВ «Козіївське» та НВФ «Сінтал*Д» - ТОВ 07.05.2013 року уклали між собою договір позики № 07-05/2013-ПЗ, згідно умов якого ТОВ «Козіївське» (позикодавець) зобов'язався передати у власність НВФ «Сінтал* Д» - ТОВ (позичальник) 1 390 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк до 28.12.2013 року (а.с. 64 т.13).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Козіївське» перерахувало НВФ «Сінтал,Д» - ТОВ платіжними дорученнями : № 74 від 08.05.2013 року на суму 1 390 000,00 грн. (а.с. 224 т.13).
Докази повернення суми позики повністю або частково боржником в матеріалах справи відсутні. Боржник не заперечує проти вказаної заборгованості.
Сторони склали акт звірки взаємні розрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року за вказаним договором, який свідчить про проведення відповідної операції у бухгалтерському обліку боржника та кредитора та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сінтал,Д» - ТОВ на користь ТОВ «Козіївське» складає 1 390 000,00 грн. Акт підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками ( а.с. 66 т.13).
У судовому засіданні колегією суддів оглянуті оригінали договору та документів до нього.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про визнання грошових вимог ТОВ «Козіївське» до боржника за договором позики № №07-05/2013-ПЗ від 07.05.2013 року у суму 1 390 000,00 грн., у зв'язку з чим оскаржувана ухвала в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо грошових вимог ТОВ «Козіївське» за договором найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» у заяві з грошовими вимогами до боржника, у порядку статті 23 Закону про банкрутство, за договором найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року просив визнати його вимоги у розмірі 619 557,38 грн.
Судом першої інстанції відхилено вимоги за вказаним договором у розмірі 112 402,85 грн., як такі не підтверджені належними доказами. Вимоги у розмірі 507 154,53 грн. визнано, з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
Колегія суддів, переглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Між ТОВ «Козіївське» (наймач) та НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ (наймодавець) укладено договір найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року, додаткова угода до нього від 30.12.2011 року та додаткова угода від 01.11.2012 року, згідно з умовами яких наймодавець надає наймачу, а наймач приймає у наймодавця в строкове платне користування транспортні засоби. Строк дії договору до 31.12.2013 року ( а.с.163-164, 194 т.13А).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Козіївське» здійснило передоплату боржнику у розмірі 933 457,38 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 653 від 12.09.2011 року на суму 44 100,00 грн. ( наявний у матеріалах справи лист про зміну призначення платежу № 59 від 12.09.2011 року); № 654 від 12.09.2011 року на суму 32 402,85 грн. (наявний в матеріалах справи лист про зміну призначення платежу № 60 від 12.09.2011 року); № 662 від 13.09.2011 року на суму 224 900,00 грн. (наявний у матеріалах справи лист про зміну призначення платежу № 61від 13.09.2011 року); №75107210 від 27.09.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107211 від 27.09.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107228 від 28.09.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; №75107231 від 27.09.2012 року на суму 37 000, 00 грн.; 75107233 від 28.09.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107737 від 01.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107243 від 01.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107244 від 02.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107244 від 02.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107249 від 02.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107250 від 03.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107253 від 03.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107264 від 04.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107265 від 05.10.2012 року на суму 30 000, 00 грн.; № 75107269 від 05.10.2012 року на суму 19 954,53 грн.; № 75107338 від 18.12.2012 року на суму 152 000, 00 грн.; № 25 від 01.03.2013 року на суму 12 800, 00 грн.; № 32 від 11.03.2013 року на суму 300 00 грн.; № 38 від 15.03.2013 року на суму 600 , 00 грн.; № 50 від 29.03.2013 року на суму 5 050,00 грн.; № 53 від 29.03.2013 року на суму 50,00 грн.; та банківською випискою за 13.01.2011 року на суму 80 000 (лист про зміну призначення платежу № 15 від 13.01.2011 року на суму 14 300,00 грн.) ( а.с. 165-193 т.13А).
В свою чергу боржник частково виконав свої зобов'язання за договором та надав послуги на 313 900,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 19 від 31.01.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 43 від 28.02.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 44 від 30.03.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 138 від 31.05.2011 року на суму 14 600,00 грн., № 160 від 30.06.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 223 від 31.07.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 256 від 31.08.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 306 від 30.09.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 359 від 31.10.2011 року на суму 7 300,00 грн., №559 від 30.11.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 664 від 30.12.2011 року на суму 7 300,00 грн., № 22 від 31.01.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 94 від 29.02.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 158 від 31.03.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 225 від 30.04.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 265 від 31.05.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 289 від 30.062012 року на суму 7 300,00 грн., № 343 від 31.07.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 371 від 31.08.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 398 від 30.09.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 459 від 31.10.2012 року на суму 7 300,00 грн., № 487 від 30.11.2012 року на суму 10 950,00 грн., № 521 від 31.12.2012 року на суму 10 950,00 грн., № 15 від 31.01.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 51 від 28.02.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 79 від 31.03.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 118 від 30.04.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 152 від 31.05.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 176 від 30.06.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 206 від 31.07.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 237 від 31.08.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 262 від 30.09.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 290 від 31.10.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 325 від 30.11.2013 року на суму 10 950,00 грн., № 355 від 30.12.2013 року на суму 10 950,00 грн.( а.с.196-229 т.13А).
У судовому засіданні колегією суддів були оглянуті оригінали договору, додаткових угод та актів надання послуг.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Козіївське» ( за вих. № 8-26/13 від 26.04.2013 року направило НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ вимогу, в якій вимагало повернути отриману оплату на загальну суму 718 107,38 грн. у семиденний строк від дня отримання цієї вимоги ( а.с. 195 т.13А).
Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції відхилено вимогу кредитора на суму 112 402,85 грн., яка складається з 32 402,85 грн. за платіжним дорученням № 654 від 12.09.2011 року з наявним в матеріалах справи листом про зміну призначення платежу № 60 від 12.09.2011 року та на суму 80 000,00 грн. за банківською випискою за 13.01.2011 року з наявним в матеріалах справи листом про зміну призначення платежу № 15 від 13.01.2011 року. на суму 14 300,00 грн. (а.с. 165-193 т.13А )
Проте, колегія суддів вважає таке рішення необґрунтованим, оскільки листами № 60 від 12.09.2011 та № 15 від 13.01.2011 року (у день проведення банківських операцій) повідомлено боржника про зміну призначення платежів; боржник не заперечував проти зміни призначення платежів; доказів заперечень проти зміни платежів з банку не надано.
Зазначені дії не забороняються будь-якими нормативними актами, які регулюють порядок здійснення банківських операцій. Листом НБУ № 25-111/1438-
7141 від 09.06.2011 року «Про зміну інформації у реквізити «призначення платежу» відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит «призначення платежу» до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.
Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «призначення платежу», вирішується між сторонами переказу без участі банку. Отже, зазначені дії не суперечать чинному законодавству та грошові кошти НВФ «Сінтал*Д»- ТОВ зараховані саме за зміненими призначеннями платежу.
Зазначене підтверджується складеним між боржником та кредитором актом звірки розрахунків за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року за вказаним договором, який засвідчує проведення 13.01.2011 р. та 13.09.2011 року сторонами операцій у бухгалтерському обліку на суму 112 402,85 грн та з якого вбачається, що станом на 01.01.2014 року заборгованість НВФ «Сантал*Д»-ТОВ на користь ТОВ «Козіївське» складає 619 557, 38 грн. Акт підписаний керівниками боржника та кредитора та скріплений печатками (а.с.135 т.13).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано не визнано та не включено до реєстру вимог кредиторів вимоги у сумі 112 402,85 грн., які підтверджуються платіжним дорученням № № 654 від 12.09.2011 року з листом про зміну призначення платежу № 60 від 12.09.2011 року та на суму 32 402,85 грн. та банківською випискою банківською випискою за 13.01.2011 року з листом про зміну призначення платежу № 15 від 13.01.2011 року на суму 80 000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника за договором найму транспортного засобу № 04/2011 від 04.01.2011 року у сумі 619 557,38 грн є такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає зміні в цій частині.
Отже, загальна заборгованість НВФ «Сінтал*Д» -ТОВ перед ТОВ «Козіївське» за вищенаведеними договорами складає 5 358 691,56 грн. .
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .
Статтею 526 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами частини 1 статті 33, частини 2 статті 34 та частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Посилання апелянтів на недоведеність обґрунтованості грошових вимог ТОВ «Козіївське» до боржника належними допустимими доказами спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа(форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як убачається з матеріалів справи, грошові вимоги ТОВ «Козіївське» підтверджуються договорами, платіжними дорученнями та актами звіряння взаєморозрахунків, які зафіксували факти здійснення господарських операцій. Платіжними дорученнями, наведеними вище та наявними в матеріалах справи, підтверджуються суми, які перераховувались боржнику, договори та видаткові накладні засвідчують правову природу виникнення цих платежів, а акти звіряння підтверджують наявність заборгованості НВФ «Сінтал*Д»-ТОВ перед ТОВ «Козіївське».
Посилання апелянтів на не додержання кредитором Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, в частині заповнення реквізитів платіжних доручень, не може вважатися підставою для не визнання та не включення грошових вимог ТОВ « Козіївське» до боржника, оскільки відповідно до п.2.5 наведеної Інструкції якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5,6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції ( саме на порушенні якого наполягав апелянт), то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.
Цим пунктом передбачені виключні повернення банком без виконання розрахункових документів: у розрахунковому документі не заповнено хоча б один із реквізитів, заповнення якого передбачено його формою, крім реквізиту «дата валютування; не має супровідних документів, надання яких разом з розрахунковим документом передбачено цією Інструкцією, або закінчився строк дії цих супровідних документів; платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України; порушено інші вимоги цієї глави , глав 5,6,12 цієї Інструкції.
Отже, якщо платіжні доручення, які надані кредитором на підтвердження своїх грошових вимог до боржника, не відповідали б вимогам чинного законодавства, вони були б повернуті банком кредитору відповідно до приписів Інструкції без виконання. Проте, надані кредитором платіжні доручення видавались, саме банком, про що свідчить печатка банківської установи та підпис його працівника.
При цьому, слід зазначити, що апелянтами не надано доказів у спростування факту перерахованих кредитором боржнику коштів на загальну суму 5 358 691,56 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у стосунках із зазначеними особами та фізичною особою-боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо до яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
В свою чергу, законодавець при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, які подаються кредитором та розглядаються судом у порядку статей 23-25 зазначеного Закону, не встановлює якихось обмежень чи спеціальних умов, відповідно до яких повинні розглядатись грошові вимоги кредитора, що є заінтересованою особою до боржника, не зобов'язує суд надавати оцінку, чи є кредитор заінтересованою особою відносно боржника, і які це тягне наслідки, тобто заінтересована особа не позбавлена права при наявності грошових вимог звернутися з такими вимогами і приймати участь у справі в якості конкурсного кредитора. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянтів на те, що господарським судом не враховано тієї обставини, що кредитор по відношенню до боржника є заінтересованою особою.
Колегія суддів, розглянувши клопотання розпорядника майна про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки за час слухання справи в суді апеляційній інстанції з 19.01.2015 року учасники мали можливість, добросовісно скориставшись своїми процесуальними правами, ознайомитися з матеріалами справи та зробити копії. Колегія суддів, при цьому зазначає, що судом була забезпечена можливість ознайомитися з матеріалами справи та зробити копії усім учасникам, які звернулися з відповідним клопотаннями, що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг розпорядника майна боржника та кредитора - ПАТ «ПУМБ» - без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року про визнання заяви ТОВ «Козіївське» з грошовими вимогами до боржника слід змінити, виклавши у цієї частині у новій редакції.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п.4 ч.1 ст.103, п. 4. ч.1.ст. 104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Харківський апеляційний господарський суд; -
Апеляційну скаргу розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Сокола О.Ю. залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу кредитора - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у справі про визнання грошових вимог ТОВ «Козіївське» до боржника змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Козіївське» з грошовими вимогами до боржника задовольнити повністю.
Визнати вимоги ТОВ «Козіївське» до боржника в сумі 5 358 691,56 грн. з включенням до четвертої черги вимог кредиторів.
Справу направити на розгляд до господарського суду Харківської області.
Повний текст постанови складено 23.02.2015 року
Головуючий суддя О.А.Пуль
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.В.Шевель