ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.02.2015Справа №910/28888/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»
До Публічного акціонерного товариства «Златобанк»
Про стягнення 207 572,99 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Голіков Д.Д. - по дов. № 93 від 22.10.2012
від відповідача Фесенко О.М. - по дов. № б/н від 03.09.2014
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про стягнення 207 572,99 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору банківського рахунку № 2477-ЮР від 19.08.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28888/14 та призначено справу до розгляду на 22.01.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28888/14 від 22.01.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.12.2014, розгляд справи був відкладений на 03.02.2015.
Позивач в судовому засіданні 03.02.2015 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у поданому 03.02.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що в наданих позивачем платіжних дорученнях за листопад-грудень 2014 року відсутні відмітки банку про їх прийняття, а отже належним чином не підтверджено надання позивачем розрахункових документів відповідачу для здійснення за ними списання грошових коштів. 19.12.2014 на адресу відповідача надійшов лист позивача від 17.12.2014 № 1712/1 про залишення вказаних платіжних доручень без виконання. Для застосування пені, яка передбачена п. 6.1. договору за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня після отримання платіжного документа) необхідна наявність факту порушення банком зобов'язань за договором та вини у такому порушенні. Позивачем не доведено факт порушення відповідачем умов договору, а тому безпідставними є вимоги позивача про стягнення пені.
В судовому засіданні 03.02.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
19.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (банк) було укладено договір банківського рахунку № 2477-ЮР (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті (далі - рахунок) відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах», та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в тому числі здійснює функції розрахункової палати відповідно до Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АТ «Златобанк» (далі - тарифи). Клієнт може обрати Тарифний пакет на операції та послуги АТ «Златобанк» (далі - тарифний пакет), який зазначається у п. 3.4.10.
Спір виник внаслідок того, що позивач звернувся до банку з платіжним дорученням про перерахування коштів, що знаходяться на його рахунку на інші рахунки, проте відповідач зобов'язання за договором не виконав та кошти не перерахував, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня в розмірі 207 572,99 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Згідно з ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до п. 2.2. договору платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, банк, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.
Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.
Станом на 11.12.2014 залишок коштів позивача на рахунку в банку складав 18 784 427,79 грн., що підтверджується випискою Публічного акціонерного товариства «Златьобанк» по особовим рахункам з 09.12.2014 по 11.12.2014.
Відповідно до п. 3.3.1. договору банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Умовами п. 3.2.1. договору визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму/своїх рахунку/ах з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання коштів та випадків накладення арешту або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами.
У період з листопада по грудень 2014 року позивачем було подано на виконання платіжні доручення про перерахування коштів на загальну суму 15 725 565,64 грн., а саме : №№ 2220, 2221, 2222, 2223, 2226, 2227, 2229, 2230 від 25.11.2014, № 2232 від 27.11.2014, № 2237 від 02.12.2014, №№ 2240, 2241, 2242, 2243, 2244, 2245 від 03.12.2014 та № 2253 від 09.12.2014.
Згідно з п. 3.4.3. договору визначено, що клієнт зобов'язаний надавати банку платіжні документи за встановленою НБУ формою на паперових носіях або в електронному вигляді.
Зазначені платіжні документи були надіслані позивачем засобами кур'єрського зв'язку GlobalPost та вручені відповідачу 25.11.2014 за № 77007879; 28.11.2014 за № 7788000; 03.12.2014 за № 77008275; 04.12.2014 за № 77008388 та 12.12.2014 за № 77008985.
Частинами 1 та 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України визначено, що
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Згідно з п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Згідно з п. 2.3. договору операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня.
Проте, відповідачем не було здійснено перерахування коштів позивача у встановлений строк.
Згідно з п. 3.3.4. договору банк за розпорядженням клієнта зобов'язаний видати або перерахувати з його рахунку кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.
Умовами п. 3.1.1. договору передбачено право банку відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору, а також вимог щодо оформлення розрахункових (касових) документів та строків їх подання до банку.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, зокрема перерахування коштів згідно поданих позивачем платіжних доручень не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстави не виконання перерахування, не надав.
Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки перерахування грошових коштів з рахунку позивача не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що за несвоєчасне (пізніше наступного робочого дня після отримання платіжного документа) списання з вини банку коштів з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне зарахування суми, яку належить зарахувати на рахунок клієнта, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,1% від відповідної суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми переказу.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по перерахуванню коштів відповідач своєчасно не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 207 572,99 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення 207 572,99 грн. пені за несвоєчасне здійснення перерахування коштів з рахунку позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, код ЄДРПОУ 35894495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 25096372) 207 572 (двісті сім тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 99 коп. пені, 4 151 (чотири тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 10.02.2015.
СуддяВ.В.Сівакова