ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2015 року № 826/20184/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001381701 від 12.08.2014, № 0001391701 від 12.08.2014 та вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки).
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень з помилково вказаною датою, а саме податкові повідомлення-рішення № 0001381701 та № 0001391701 від 12.08.2014 замість 21.08.2014, а тому суд вирішує дану адміністративну справу з урахуванням виявленої описки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки викладені в акті від 01.08.2014 № 3564/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.» є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Також позивач зазначав, що розбіжності виявлені відповідачем в перевіряємий період, а саме заниження сум доходу, які вписані в книгу обліку доходів і витрат від сум отриманих на розрахунковий рахунок грошових коштів виникли внаслідок занесення відомостей про виконану роботу по першій події їх виконання, а не по факту отримання коштів. Вказані дії позивач вважає не є порушенням вимог чинного законодавства, що не призводять до заниження об'єкта оподаткування. Крім того, вказував, що позивач обліковує кошти в безготівковій формі, що не передбачає ведення РРО.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. за результатом якої складено акт від 01.08.2014 № 3564/26-58-17-01-17-НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:
- ст. 135, ст. 164, ст. 177, п. 176.1, ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження валових доходів за 2012-2013рр.;
- пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме не нарахування та несплата до бюджету єдиного соціального внеску.
- п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині здійснення діяльності без використання розрахункової книжки.
На підставі акту перевірки, зокрема, прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 № 0001381701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9 838,13 грн., з яких 6558,75 - основний платіж, 3 279,38 грн. - штрафні санкції та від 21.08.2014 № 0001391701, яким застосовано штрафні санкції у розмірі - 340 грн.
За результатом адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.09.2014 № 15599/7/26-15-10-09-25 частково задоволено скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 27.08.2014 № 27/08/1 та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001391701 від 21.08.2014 та зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265 на суму 1 гривня.
29.09.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001551701, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.
Як вбачається з акту перевірки позивач за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 здійснював обслуговування автотранспортних засобів (автомийка).
Також з акту перевірки вбачається, що перевіркою правильності визначення та декларування обсягів отриманих доходів за 2012-2013рр. встановлено заниження валових доходів за 2012 рік на суму 10895,83 грн., за 2013 рік на суму 32829,19 грн. Валовий дохід за результатами перевірки визначено щомісячно на підставі наданих до перевірки банківських виписок та книги обліку доходів та витрат.
Як вбачається з Акту перевірки перевіряючим встановлено заниження чистого доходу за 2012 рік на суму 10 895,83 грн. та за 2013 рік на суму 32829,19 грн. у зв'язку з тим, що позивачем занижено валові доходи за 2012 рік на суму 10895,83 грн., за 2013 рік на суму 32829,19 грн. При цьому, валовий дохід визначено за результатами перевірки помісячно на підставі наданих до перевірки банківських виписок та книги обліку доходів та витрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;
Згідно п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Згідно ст. 177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п.п. 14.1.266. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України).
Порядок ведення книги обліку і витрат затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 (далі - Порядок № 1269).
Відповідно до п. 1 Порядку № 1269 книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань з урахуванням правил ведення та точним зазначенням відомостей передбачених Порядком № 1269.
Зокрема, згідно п. 5 вказаного Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Тобто, вказаним Порядком чітко визначені правила заповнення книги обліку.
Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядок її ведення, затверджені Наказом ДПА № 1024 від 24.12.2010 чинного на момент ведення книги обліку позивачем в 2012 та 2013 роках.
Згідно п. 3 вказаного Порядку ведення книги здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення.; графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання; у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи; до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи; у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей; у графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу; самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8; у графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці; у графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг; графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу.
Таким чином, дохід, отриманий фізичними особами - підприємцями, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, відображається у Книзі в день фактичного його одержання шляхом внесення відповідних записів.
Тобто, вищезазначеними Порядками № 1269 та № 1024 та чітко визначені правила заповнення книги обліку в тому числі щодо внесення фактично отриманої суми доходу від здійсненої діяльності недотримання якої може призвести до виникнення розбіжностей та як наслідок заниження сум доходу.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для декларування відомостей про виконану роботу по першій події їх виконання, а не фактично отриманої суми доходу від здійсненої діяльності як передбачено вказаними Порядками. А тому суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження позивачем валових доходів за 2012 рік на суму 10895,83 грн., за 2013 рік на суму 32829,19 грн. та як наслідок винесення податкового повідомлення-рішення № 0001381701 від 21.08.2014.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування № 0001391701 від 12.08.2014 та вимогу про сплату податкового боргу (недоїмки) суд вказує про наступне.
Як вказувалось вище оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001391701 від 21.08.2014, яким за порушення п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. було скасовано. Так, зокрема рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.09.2014 № 15599/7/26-15-10-09-25 скасовано вказане податкове повідомлення-рішення, оскільки сума штрафних санкцій застосованих до відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винести податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення п. 1 ст. 3 Закону № 265 на суму 1 гривня. У зв'язку з чим 29.09.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001551701 . При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги позивач просить суд скасувати рішення податкового органу, яке вже скасовано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав здійснення правової оцінки обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № № 0001391701 від 21.08.2014.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда