Справа: № 826/20334/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюка О.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
19 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Некрасовій М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського міського центру зайнятості до публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" про стягнення коштів, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" на користь Київського міського центру зайнятості кошти в розмірі 266 824 грн. 38 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції; застосувати наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду та залишити позов про стягнення 266 824,38 без розгляду, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 265 046,58 грн. (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Київ-одяг» зареєстровано в Оболонському районному центрі зайнятості платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття.
В період з 15 листопада 2013 року по 21 листопада 2013 року на підставі направлення від 15 листопада 2013 року № 359 Оболонським районним центром зайнятості проведено планову перевірку ПАТ «Київ-одяг» з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, нарахованих 1 січня 2011 року за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року.
За результатами перевірки центром зайнятості 21 листопада 2013 року складено акт № 361, яким встановлено, що позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачено страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, нараховані до 1 січня 2011 року.
На підставі вказаного акту відповідачем 02 грудня 2013 року прийнято рішення № 4 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з статтею 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній до 31 грудня 2010 року) роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), який набрав чинності 1 січня 2011 року, зазначені положення викладено в іншій редакції, згідно з якою виключено положення щодо стягнення із страхувальників пені, зокрема, у разі несвоєчасної сплати ними страхових внесків та встановлену іншу відповідальність роботодавця.
При цьому, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено, що на період до повного стягнення зазначеної вище заборгованості за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не застосовується.
А тому посилання відповідача про необхідність застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду та залишення позову без розгляду є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за період з 1 січня 2000 року по 31 грудня 2010 року, має бути стягнута після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року № К/9991/60639/12 та постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2013 року у справі №21-432а12.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Київ-Одяг" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Повний текст виготовлено: 23.02.2015 року.
.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.