10 лютого 2015 року Справа № 876/11724/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Улицького В.З., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу учаснику війни,-
В жовтні 2014 року позивач звернулась з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації в якому просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі 2730,47 грн., у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року, - в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин п.п.6-7 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік", які були внесенені Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набув чинності 03.08.2014 року, тобто після виплати допомоги до 05 травня 2014 року. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни, що підтверджено копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.
Позивачу було виплачено щорічну разову допомогу до 5-го травня в розмірі, встановленому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у 2014 році здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", а тому позовні вимоги є безпідставними.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Відповідним Законом мінімальна пенсія за віком з 01 січня 2014 року встановлена в розмірі 949 грн.
Разом тим, відповідачем у квітні 2014 року допомога до 05 травня була нарахована та виплачена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" у розмірі 145 грн., що значно зменшує розмір передбачених законом виплат.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів дійшла висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги застосуванню підлягають норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанова Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно виплачено грошову допомогу до 05 травня за 2014 рік у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року № 102, у зв'язку з тим, що положеннями ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 22 травня 2014 року (зі змінами від 28 грудня 2007 року), визначено, що щорічно до 05 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Відповідно до ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, чинною є редакція ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 09 липня 2007 року, якою передбачено щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Суд першої інстанції керувався Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07. 2014 року та яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що виплата допомоги за 2014 рік проведена в квітні 2014 року, тобто до зазначених змін в законодавстві, тому на момент виплати разової грошової допомоги до 05 травня, відповідач повинен був керуватися Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", так як на той час Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування вищевказаного Закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів відповідача щодо правомірності нарахування та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня, в розмірах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 102.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що разова грошова допомога до 05 травня учаснику війни ОСОБА_1 повинна бути нарахована та виплачена в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вимоги позивача, щодо стягнення конкретної суми з Управління не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення, і суд не може перебирати на себе повноваження, які законом покладені на органи праці та соціального захисту населення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1,3,4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 листопада 2014 року у справі №158/2341/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Ківерцівської районної державної адміністрації нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня згідно ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2014 рік із врахуванням виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: В.З. Улицький
С.М. Кузьмич