11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/9612/14-а
Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Донцов Д.Ю.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2014р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2014р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить визнати незаконною бездіяльність Одеської міської ради щодо невнесення на розгляд пленарного засідання Одеської міської ради його клопотання від 05.05.2014р. про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10га для будівництва та обслуговування жилого будинку в м.Одесі за адресою: вул.Дача Ковалевського,111 та зобов'язати відповідача внести на розгляд найближчого пленарного засідання Одеської міської ради зазначене вище клопотання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порядку ст.118 ЗК України 5.05.2014р. він звернувся до Одеської міської ради з письмовим клопотанням про одержання безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10га. До клопотання подано графічні матеріали на яких позначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Листом Департамену комунальної власності Одеської міської ради від 19.05.2014р. за №01-26/Б-32-737 позивача було повідомлено про те, що за підсумками розгляду поданого клопотання та доданими графічними матеріалами не можливо визначити місце розташування земельної ділянки, у зв'язку із чим заявником не було визначено бажане місце розташування земельної ділянки, що не відповідає положенням ст.118 ЗК України. Крім того, постійною комісією із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, яка є суб'єктом внесення земельних питань на розгляд сесії, було прийнято рішення, що графічні матеріали подаються у вигляді геопідоснови в М 1:500. Додатково було зазначено, що заявнику рекомендовано для уникнення в подальшому помилок, надати до департаменту копію громадянського паспорту та ідентифікаційного коду.
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними та незаконними, позивач звернувся з позовом до суду та просив вимоги задовольнити.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2014р. у задоволені адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування постанови суду з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем обґрунтовано не винесено на розгляд чергової сесії Одеської міської ради клопотання позивача у зв'язку з тим, що позивачем у якості графічних матеріалів були надані витяги з карти м.Одеси, що не є належним чином оформленими графічними матеріалами.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування усіх обставин по справі, належної оцінки доказів.
За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що позивач 5.05.2014р. звернувся до Одеської міської ради з письмовим клопотанням та доданими до нього графічними матеріалами, про одержання безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,10га за адресою: м.Одеса, вул. Дача Ковалевського, 111 (з лівого боку провулок Ковалевського) та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за №01-26/Б-32-737 від 19 травня 2014р. позивачу було повідомлено про те, що за підсумками розгляду поданого клопотання та доданими графічними матеріалами не можливо визначити місце розташування земельної ділянки, у зв'язку із чим заявником не було визначено бажане місце розташування земельної ділянки, що не відповідає положенням ст.118 ЗК України. Крім того, постійною комісією із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, яка є суб'єктом внесення земельних питань на розгляд сесії, було прийнято рішення, що графічні матеріали подаються у вигляді геопідоснови в М 1:500. Додатково було зазначено, що заявнику рекомендовано для уникнення в подальшому помилок, надати до департаменту копію громадянського паспорту та ідентифікаційного коду.
Вирішуючи питання щодо дотримання порядку розгляду клопотання ОСОБА_2, судова колегія виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між позивачем та Одеською міською радою регулюються Земельним кодексом України та ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах її повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
За правилами п. «г» ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно зі ст. 118 ЗК України існує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а саме: громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виключною компетенцією пленарних засідань міської ради згідно п.34 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 11 ст.118 ЗК України, у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що Одеська міська рада в порушення норм ст.118 ЗК України та ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» клопотання позивача не розглядала та ніякого рішення стосовно цього питання не приймала і тим самим порушила порядок розгляду даного клопотання.
Разом з цим, Земельний кодекс України встановлює порядок набуття права власності в межах норм безоплатної приватизації на конкретну земельну ділянку - шляхом подання клопотання із обов'язковим зазначенням місця розташування земельної ділянки, яке є основним критерієм для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмови в цьому.
Судова колегія зазначає, що письмова відповідь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на клопотання позивача за змістом та формою не є рішенням з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованою відмовою у його наданні. У листі зазначається, про необхідність для позивача подати графічні матеріали у вигляді геопідоснови в М1:500.
В свою чергу, Законом України від 02.07.2013р. за №366-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок» з метою удосконалення процедури відведення земельних ділянок шляхом скасування необхідності подання юридичною чи фізичною особою документів що перебувають у володінні органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, при отриманні дозволу на розроблення документації із землеустрою було внесено доповнення до ч.6 ст.118 ЗК України щодо заборони для органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Судова колегія звертає увагу на те, що норма ст.118 ЗК України не містить обов'язку для громадян додавати до клопотання графічні матеріали саме у вигляді геопідоснови в М1:500.
Відповідач, а також суд першої інстанції, посилаються на виписку з протоколу постійної комісії із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради в якій зазначено, що графічні матеріали подаються у вигляді геопідоснови в М1:500. Проте, судова колегія вважає, що це є безпідставним, оскільки вона не є нормативно-правовим актом, який може бути застосований, як норма права яка підлягає виконанню.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що оскільки розпорядження земельними ділянками належить саме Одеській міській раді, а отже відноситься до її компетенції, то вона зобов'язана прийняти рішення стосовно клопотання ОСОБА_2, та надати або відмовити у наданні земельної ділянки, з визначенням підстав для відмови, у відповідності до вимог земельного законодавства.
Судова колегія також вважає необхідним застосувати вимоги ст.267КАС України щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративній справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія вважає за необхідним постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 24 листопада 2014р. - скасувати.
Визнати незаконною бездіяльність Одеської міської ради щодо невнесення на розгляд пленарного засідання Одеської міської ради клопотання ОСОБА_2 від 5.05.2014р. про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10га. Для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Зобов'язати Одеську міську раду внести на розгляд найближчого пленарного засідання Одеської міської ради, після набрання постанови суду законної сили, клопотання ОСОБА_2 від 5.05.2014р. про надання йому безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,10га.для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Зобов'язати Одеську міську раду в 30-денний строк, з моменту набрання постановою суду апеляційної інстанції законної сили, подати до суду звіт про виконання судового рішення, а копію цього звіту направити ОСОБА_2.
Стягнути з Одеської міської ради шляхом списання з місцевого бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати, у вигляді судового збору при розгляді справи у першій інстанції у сумі 73,08грн. та апеляційній інстанції у сумі 36,54грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді:
К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук