11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4441/14
Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В
Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м.Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014р. по справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м.Херсоні про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання , які отримали травми на території держав колишнього СРСР в розмірі 1899,03грн., -
У листопаді 2014р. Управління пенсійного фонду України в м.Херсоні (далі УПФУ) звернулося в суд до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування (далі Фонд) з позовними вимогами про стягнення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, які отримали травми на території держав колишнього СРСР в розмірі 1899,03грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з липня по вересень 2014р. щомісяця відповідачеві направлялись акти звірки витрат по особливих справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які підписані позивачем та відповідачем. Однак відповідачем не було прийнято до уваги сума, в розмірі 1899,03грн., що складає розмір пенсії та витрати на її виплату і доставку за указаний вище період по шести особам, яким призначено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Всі особи в різний час отримали травми на території Росії, Молдавії в складі СРСР та сучасної Російської Федерації. Причиною відмови є відсутність у відповідача компетенції на вчинення відповідних дій, відсутність зазначених в розрахунках осіб на обліку відповідача серед застрахованих осіб.
Позивач вважає, що саме Фонд зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014р. адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м.Херсоні на користь УПФУ кошти на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання особам, які отримали травми на території держав колишнього СРСР в розмірі 1899,03грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Херсонського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд, а в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що УПФУ в період з серпня по жовтень 2014р. щомісяця направлялись Фонду акти звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які підписані позивачем та відповідачем. Проте, відповідачем не було прийнято до заліку та відшкодування кошти в сумі 1899,03грн., що складає розмір пенсії та витрати на її виплату й доставку за вказаний вище період по шести особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Всі особи в різний час отримали травми на території Росії, Молдавії в складі СРСР та сучасної Російської Федерації. Отримання травм зазначеними особами підтверджується наявними в справі доказами : актами про нещасні випадки на виробництві,виписками з історії хвороби.
Вирішуючи питання щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998р. №16/98-ВР (у редакції, чинній на час вирішення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав,обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до ст.25 Основ законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат, це передбачено частиною четвертою статті 26 Основ, а також аналогічне правило закріплено частиною другою статті 24 Закону № 1105.
Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені УПФУ в м.Херсоні, у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і висновок суду першої інстанції з цього питання є цілком законний та обґрунтований.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012р. (справа №21-361а12) і ця правова позиція відповідно до приписів ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Стосовно доводів апеляції про те, що Фонд, як відділення не наділений повноваженнями по відшкодуванню пенсії по інвалідності та такі відшкодування суми пенсії відбуваються на централізованому рівні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.16 Закону №1105, безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Стаття 18 Закону №1105 визначає, що виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно з п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011р. №384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, вимоги УПФУ в м.Херсоні про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією та основними завданнями виконавчої дирекції Фонду, визначеними розділами 2,3 Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду від 20 квітня 2001р. №15.
Такий висновок відповідає ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014р. (К/9991/72055/12).
Враховуюче викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог УПФУ.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Херсон - залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014р. - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
О.В. Лук'янчук