73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
12.02.2009 Справа № 1/69-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємцяОСОБА_1, АДРЕСА_1
третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача - Відділ державної виконавчої служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області, м.Гола Пристань Херсонської області
до відповідача-1 - Радгоспу-робкоопу "Круглоозерський", с.Круглозерка Голопристанського району Херсонської області
відповідача-2 - Голопристанської районної спілки споживчих товариств, м.Гола Пристань Херсонської області
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
за участю представників сторін:
від позивача-1 - ОСОБА_2 - представник, довір.від 28.02.2006р.
від позивача-2 - ОСОБА_3- заст.начальника, посвідчення № 110 дійсно до 06.06.2009р.
ОСОБА_4- держ.виконавець, посвідчення № 106 дійсно до 06.06.2009р.
від відповідача-1 -ОСОБА_5- представник, довір.від 05.02.2009р.
від відповідача-2 -ОСОБА_5- представник, довір.від 05.02.09р.
Засідання проводилось з перервою від 05.02.09р. до 12.02.09р. на підставі ст.77 ГПК України.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був укладений 19.05.2006 року з радгосп-робкоопом “Круглоозерський” (продавець) та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств (покупець). Свої вимоги позивач мотивує тим, що цей договір був укладений незаконно, так як під час його укладення ВДВС Голопристанського РУЮ було проведено опис та накладений арешт на це нерухоме майно, а саме магазин, який був розташований в АДРЕСА_2. Цей опис та арешт майна був проведений зі складенням акту від 04.05.05р. А 19.05.2005 року виконавчою службою була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Позивачем пояснено, що магазин зі складом після арешту його ВДВС був, після проведення всіх необхідних засобів, проданий на прилюдних торгах, які відбулися 28.11.2005 року і переможцем цих торгів був визнаний ПП ОСОБА_1 Позивач також просить визнати його власником спірного майна.
Відповідач-1 - радгосп-робкооп “Круглоозерський” (продавець) проти позову заперечує. Ним пояснено, що до 20.05.2005 року він не був повідомлений ВДВС про проведення опису та арешту майна та подальшими діями ВДВС щодо арешту всього майна радгосп-робкоопу постановою від 19.05.2005р. з забороною його відчуження. Договір був укладений 19.05.2005 року і у цей же день зареєстрований був нотаріально. Нотаріусом була проведена перевірка наявності будь-якої заборони відчуження майна і встановлено, що станом на 19.05.2005 року майно радгосп-робкоопу не було внесено до реєстру обтяжень рухомого майна. Представник радгосп-робкоопу пояснив у судовому засіданні, що в акті опису та арешту майна, з яким він був ознайомлений 20.05.2005 року не зазначена адреса магазину та його технічні дані, так як поАДРЕСА_2 у радгосп-робкоопу було два магазина та складське приміщення.
Відповідач-2 - Голопристанська районна спілка споживчих товариств також заперечує проти позову. Він вважає, що у позові відсутні посилання на підстави визнання правочину недійсним, так як не зазначена норма права, якій суперечить цей правочин. Він вважає безпідставними посилання позивача на акт опису та арешту майна від 05.04.05р., так як в цьому акті відсутні дані про адресу, за якою знаходиться майно, що описано та арештовано. В акті не зазначено час і місце його складення і опис майна та його арешт, проведений у відсутності представника власника майна, що є порушенням Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюста України за №74/5. В запереченнях відповідач-2 також посилається на те, що продавець не був своєчасно повідомлений про опис та арешт майна і що під час укладення спірного договору у держреєстрі обтяжень рухомого майна відсутні були дані про обтяження майна радгосп-робкоопу.
Третя особа без самостійних вимог ВДВС у Голопристанському районі звернулась з заявою про визнання її третьою особою з самостійними вимогами шляхом подання позову про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був укладений 19.05.2006 року радгосп-робкоопом “Круглоозерський” (продавець) та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств (покупець) недійсним.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ВДВС 04.05.05 року було порушено виконавче провадження по наказу господарського суду Херсонської області виданого управлінню Пенсійного фонду України у Голопристанському районі 25.04.2005 року і у той же день було проведено опис та арешт нерухомого майна боржника радгосп-робкоопу “Круглоозерський”, а саме - одноповерховий магазин зі складенням відповідного акту, який був надісланий на адресу радгосп-робкоопу 04.05.05р. Однак, незважаючи на наявність опису та арешту магазину він був радгосп-робкоопом проданий відповідачу - 19.05.2005 року. Свої дії ВДВС пояснює тим, що на розрахунковому рахунку радгосп-робкоопу відсутні були грошові кошти, що випливало з даних зведеного виконавчого провадження, до якого було приєднано і виконавче провадження про стягнення по наказу суду, виданого 25.04.2005 року, на користь управління Пенсійного фонду України у Голопристанському районі. Пізніше, 19.05.2005р. державним виконавцем була прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошена заборона його відчуження.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -
ВДВС Голопристанського РУЮ 04.05.2005 року було порушено виконавче провадження по наказу Херсонського господарського суду по справі №9/21-05, виданого судом 25.04.2005 року, про стягнення з радгосп- робкоопу “Круглоозерський” на користь Управління Пенсійного фонду України у Голопристанському районі 29094,15 грн. недоїмки по страхових внесках до фонду, 8291,36 грн. штрафу та 1068,15 грн. пені.
Відповідно до ст.24 Закону “Про виконавче провадження” у постанові про відкриття виконавчого провадження держаний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 7 днів, та попереджує боржника про примусове виконання рішення після закінчення цього строку зі стягненням з нього виконавчого збору. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику. А ст.30 зазначеного Закону встановлено, що держвиконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Із матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження до прийняття заходів про примусове виконання рішення надсилалася боржнику за виконавчим провадженням. Відразу після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем були прийняті заходи щодо примусового виконання судового рішення шляхом складання акту про опис та арешт майна боржника, а саме магазину поАДРЕСА_2, тобто в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" боржнику не надано право добровільного виконання рішення суду. До того ж, відповідно до ст.64 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. У першу чергу - майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві; у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
Таким чином, порушення ВДВС порядку виконання рішення суду, передбаченого ст.30 Закону призвело до того, що ним реалізовано у першу чергу майно, яке підлягало реалізації у третю чергу.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.
Окрім того, ВДВС не пересвідчилась, чи це майно використовується самим боржником, чи передано у користування іншій особі, у той час як майно, описане та арештоване майно боржником у складі - загальною площею 192кв.м. та склад магазину загальною площею 91,9 кв.м. на день накладення арешту знаходився у користуванні другого відповідача -Голопристанської райспоживспілки на підставі протоколу зборів від 26.08.04. Цей протокол ніким не оскаржений і майно із користування другого відповідача не вилучалось. Господарський суд не дає оцінки законності цього рішення, так як це є предметом іншого спору, а виходить із того, що ВДВС не пересвідчившись у тому, хто користується спірним майном в процесі складення акту опису та арешту майна порушила ст.53 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться у інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна боржника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Якщо особа, у якої знаходиться майно боржника, перешкоджає державному виконавцеві у його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку, встановленому статтею 55 цього Закону.
З цього акту випливає, що опис проведений у відсутності не тільки представника радгоспу-робкоопу і з цим актом керівник радгоспу-робкоопу ознайомлений 20.04.2005року, але і без понятих. Особа, яка користувалась цим майном, з актом опису майна та актом арешту майна, не знайомилась та не знала, що на це майно накладений арешт. До того це майно не вилучено у другого відповідача, який користується ним і по день розгляду спору
Щодо посилання ВДВС на те, що він відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" він надсилає документи виконавчого провадження простою поштою, що ним і зроблено, є лише доказом того, що ця постанова направлялась на адресу боржника, а не доказом того, що боржник отримав його, оскільки боржник заперечує факт отримання цього листа, а ВДВС не пересвідчилась у тому, що боржник отримав цей лист.
Господарський суд враховує також той факт, що станом на 19.05.2005 року радгосп-робкооп не був повідомлений про прийняття ВДВС постанови про арешт всього його майна із забороною про відчуження.
Заборона відчуження радгосп-робкоопом належного йому майна не була станом на 19.05.2005 року зареєстрована у Єдиному державному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна.
На аркуші справи 79 (том 2) є витяг з державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомості, з якого випливає, що цей витяг наданий на вимогу нотаріуса від 19.05.05 р. о 15:13 про наявність у реєстрі обтяжень на нерухоме майно радгосп-робкоопу “Круглоозерський" Голопристанського району за параметрами -заборона, арешт. З цього витягу випливає, що за вказаним параметрами запиту в Єдиному державному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна інформація відсутня.
З довідки Голопристанського районного нотаріального округу від 19.04.2005 р. випливає, що нежилі будівлі за адресою Голопристанський район АДРЕСА_2, власником якого є Круглоозерський радгосп-робкооп на 15 год. 05 хв. 54 сек. 19 травня 2005 року під забороною не перебувають. У цей же день об'єкти нерухомості були зареєстровані на праві власності за другим відповідачем у БТІ.
Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу магазину загальною площею 192 кв.м. за літ.“А” та складу магазину площею 91,9 кв.м. за літ.“Г”, укладеного між радгосп-робкоопом “Круглоозерський” і Голопристанською районною спілкою споживчих товариств будь-яких обтяжень нерухомого майна (заборони, арешту) не існувало, а перший і другий відповідачі є добросовісними продавцем та покупцем. Така ситуація стала можливою через неналежне та несвоєчасне виконання державним виконавцем своїх обов'язків по здійсненню виконавчого провадження.
Господарський суд також враховує той факт, що прилюдні торги здійснені Херсонською філією "Мультимедія Софт" 28.11.05р., тобто через півроку після зміни власника об'єктів нерухомості та перереєстрації прав власності на іншу особу, тобто на торги був виставлений об'єкт, який боржнику вже не належав на праві власності, перехід права власності до іншої особи на день проведення торгів ніким не оскаржений, а оскільки ВДВС на день проведення торгів не перевірила цей факт, то ввела в оману позивача, що й призвело до повторного продажу цього об'єкту та порушення прав покупця, оскільки на торги, що призначаються для продажу майна боржника в процесі виконавчого провадження може бути виставлено майно, яке належить цьому боржнику.
Таким чином первісний позов в частині визнання недійним договору купівлі-продажу нерухомого майна, який був укладений 19.05.2006 року радгосп-робкоопом “Круглоозерський” (продавець) та Голопристанською районною спілкою споживчих товариств (покупець) задоволенню не підлягає.
Вимоги позивача про визнання його власником спірного майна також задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Таким чином, при проведенні торгів, ВДВС на погашення боргів першого відповідача мала право реалізувати лише майно, яке належало на праві власності першому відповідачу, але на день реалізації спірне майно вже не належало першому відповідачу. У другого відповідача відсутній обов'язок погашення боргів іншої юридичної особи, а тому це майно не могло бути реалізовано на прилюдних торгах.
Щодо позовної заяви ВДВС, як третьої особи з самостійними вимогами про визнання договору купівлі-продажу від 19.05.05р. недійсним, то господарський суд виходить із того, що третя особа з самостійним вимогами в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що перший відповідач в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" продала майно, на яке була накладена заборона на відчуження. Дослідженням матеріалів справи вже встановлено, що на момент вчинення договору купівлі-продажу спірного майна заборони на відчуження ще не було, оскільки нотаріусом було перевірено єдиний реєстр обтяжень та у ньому був відсутній запис про заборону на відчуження майна. Посилання представника ВДВС Голопристанського РУЮ у судовому засіданні на те, що така ситуація виникла у зв'язку з відсутністю коштів на оплату вчинення вказаних дій не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності за несвоєчасне внесення до Єдиного державного реєстру заборони відчуження нерухомого майна. До то ж представник радгосп-робкоопу пояснив у судовому засіданні, що в акті опису та арешту майна, з яким він був ознайомлений 20.05.2005р., тобто вже після вчинення ним угоди купівлі-продажу цього майна. ВДВС Голопристанського РУЮ при виставленні майна на продаж шляхом виставлення його на прилюдні торги, не пересвідчилась, чи на момент реалізації не змінився власник, не вжила заходів по виставленню на торги майна, що належить першому відповідачу на праві власності, а реалізувала майно, яке першому відповідачу вже не належало на праві власності, а тому в процесі реалізації майна, що не належало першому відповідачу, вона порушила норми чинного законодавства, оскільки на погашення боргів в процесі виконавчого провадження може бути реалізоване лише те майно, яке належить боржнику на праві власності.
Щодо посилання ВДВС на те, що протокол зборів першого відповідача від 26.08.04р., на підставі якого укладена оскаржувана угода прийнятий з перевищенням повноважень, та згідно цього рішення об'єкти нерухомості повинні бути передані другому відповідачу без права продажу, а тому продаж майна є таким, що здійснений без відповідних повноважень, то господарський суд виходить із того, що арешт майна здійснено через рік, після прийняття першим відповідачем вказаного рішення, щодо того, що спірне майно продано, а не передано на баланс другого відповідача, то за цими ознаками рішення першого відповідача може бути оскаржене членом споживчого товариства та стороною по договору, а не державною виконавчою службою.
У судовому засіданні представник третьої особи з самостійними вимогами обґрунтував своє право на позов тим, що в порядку ст.86 Закону України "Про виконавче провадження" він як орган, що виконує рішення суду, зобов'язаний захищати інтереси стягувача.
Із тексту вказаної статті вбачається, що вона передбачає право стягувача у виконавчому провадженні на захист інтересів на звернення з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана проводити стягнення коштів з боржника, у разі не виконання рішення з вини цієї юридичної особи, тобто ця стаття передбачає відповідальність третьої особи перед стягувачем у виконавчому провадженні, а не право третьої особи на позов про визнання угоди недійсної, тобто у третьої особи з самостійними вимогами відсутнє право на цей позов.
За таких умов позов третьої особи з самостійними вимогами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов ППОСОБА_1 залишити без задоволення.
2.Позов Відділу державної виконавчої служби Голопристанського районного управління юстиції залишити без задоволення.
3.Рішення направити сторонам по справі.
Суддя З.В. Клепай
Дата оголошення повного
тексту рішення 12.02.2009р.