вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
01.06.09
Справа №2а-6573/08/8
(18:14 год.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнова А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК
про спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Залізничним РВ Сімферопольського ГУ МВС України в АРК 19.04.2002; ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 представник за усною заявою
від відповідача: не з'явився
Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим про зобов'язання відповідача поновити стаж наукової праці з зарахуванням в нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів за матеріалами пенсійної справи та сплатити заборгованість по пенсії з 2004 року в сумі 3942,73 грн.; зобов'язати відповідача поновити індексацію пенсії позивач відповідно до Закону України №491-4; зобов'язати відповідача сплатити заборгованість по індексації пенсії в сумі 5472,75 грн.; зобов'язати відповідача сплатити компенсацію за несвоєчасну сплату сум індексації пенсії відповідно до Закону України №2050-3 в сумі 1102,02 грн.
В позові позивач зазначає, що з червня 2001 р. їй була призначена пенсія при зарахуванні стажу наукової праці 26 років 3 місяці. В стаж наукової праці були включені всі періоди роботи за фахом «Збагачення корисних копалин», за яку у 1969 року позивачці був наданий науковий ступінь кандидата технічних наук. Відповідачем перерахунок наукового стажу неодноразово безпідставно зменшувався з 2001 по 2005, що призвело до незаконного незарахування до наукового стажу 07 років 05 місяці, 24 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 22-3 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», ст. 2 постанови КМ України від 04.03.2004 р. №257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Відповідач проти позову заперечує, посилається на п. 3, 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів в неї» № 637 від 27.08.1993 року», якими передбачені необхідність для окремих категорій працівників надання уточнюючих довідок із зазначенням періодів роботи, професія або посада, характер виконуємої роботи та інше. Саме відсутність цих уточнюючих довідок, на думку відповідача, позбавляє позивача права на нарахування достатнього стажу наукової роботи, передбаченого ч. 1 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та необхідного для призначення пенсії як науковому працівнику. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України. Так, відповідач вважає, що моментом, з якого позивачка дізналась про порушення своїх прав та інтересів є 21.09.06.
Ухвалою суду від 12.11.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі та на 23.08.08 призначено попереднє судове засідання у справі.
У попереднє судове засідання з'явився позивач, який підтримав позов у повному обсязі. 20.02.08 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи, що явка учасників процесу у попереднє судове засідання не є обов'язковою, заслухавши думку позивача суд ухвалив провести попереднє судове засідання без участі представника відповідача.
У попередньому судовому засіданні суд, з'ясувавши питання про склад учасників судового процесу, витребування додаткових доказів, дійшов висновку про можливість закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.02.08 закінчено підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.03.09 роз'єднано справу № 2а-6573/08/8 за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АРК на:
- справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК про зобов'язання відповідача поновити повний стаж наукової праці з зарахуванням в нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів по матеріалам пенсійної справи та сплатити заборгованість по пенсії з 2004 року в сумі 3942,73 грн., залишивши номер справи № 2а-6573/08/8;
- справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АРК про зобов'язання відповідача поновити індексацію пенсії позивача відповідно до Закону України № 491-4; зобов'язання відповідача сплатити заборгованість по індексації пенсії в сумі 5472,75 грн.; зобов'язання відповідача сплатити компенсацію за несвоєчасну сплату сум індексації пенсії відповідно до Закону України № 2050-3 в сумі 1102, 02, привласнивши справі номер № 2-а-4407/09/8/0170.
У судовому засіданні 01.06.09 позивач уточнила позовні вимоги по справі № 2а-6573/08/8 та просила зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим поновити позивачу повний стаж наукової роботи з зарахуванням до нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів по матеріалам пенсійної справи та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача із врахуванням повного стажу наукової роботи з зарахуванням до нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів по матеріалам пенсійної справи. Уточнені позовні вимоги позивач підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотанням, що надійшло до суду 01.06.09, просив розглянути справу № 2а-6573/08/8 у його відсутність.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є кандидатом наук, що посвідчується дипломом кандидата наук серії НОМЕР_3 від 30.05.1969 р., виданим Вищою Атестаційною комісією Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР. Рішенням Ради Ленінградського ордену Леніна та ордена Трудового Червоного Знамені гірничого інституту ім. Г. В. Плеханова від 26.03.1969 позивачці присуджений науковий ступінь кандидата технічних наук (а.с. 12).
За спірні періоди з 03.11.1952 по 26.12.1952 р; з 27.12.1952 по 30.01.1952 по 30.01.1955 р.; з 10.12.1956 р. по 14.01.1958р; з 16.08.1971 по 31.01.1972 р.; з 07.02.1974 р. по 09.09.1974 р; з 02. 06.1980 по 31.12.1980 р.; з 01.01.1981 р. по 20.01.1983 р.; з 19.09.1983 р по 05.03.1984 р позивач працювала змінним майстром збагаченої фабрики Вишневегірського рудоуправління Главредмет МЦМ; технологом доводочної фабрики збагаченої фабрики Вишневегірського рудоуправління Главредмет МЦМ; старшим інженером технологічного відділу інституту «Гіпронинеметалоруд»; завідувачем групою базової лабораторії НІІ «Механобр» на Сонячному гірнозбагачувальному комбінаті; старшим інженером-збагачувачем методичної групи Центральної лабораторії ПГО «Севзапгеологія»; начальником збагачувальної лабораторії ПГО «Севзапгеологія»; старшим інженером-технологом Уксінської геологорозвідувальної партії Карельської геологорозвідувальної експедиції, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 14-16).
25.06.2001р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії (а.с.69).
11.10.2001 р. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (а.с. 70).
Листом № К-01-7/936 від 30.10.2001р. Кримське Республіканське Управління Пенсійного Фонду України повідомило позивача про призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» з 25.06.01. В зазначеному листі вказано, що загальний трудовий стаж позивачки складає 39 років 11 місяців 11 днів, у тому разі стаж наукової роботи - 26 років 03 місяців 01 день (а.с. 34).
Згідно матеріалів пенсійної справи позивача, витребуваної та дослідженої судом підтверджується, що відповідачем за період виплати пенсії позивачу робилися численні перерахунки, під час яких різні періоди наукової роботи включалися або виключалися із загального стажу наукової роботи.
Так, відповідно до розпорядження відповідача № 115667 від 25.10.2001р. з додатками був проведений перерахунок наукової пенсії та визначений стаж наукової роботи позивачки у 26 років 3 місяці 2 дні (а.с. 75-76).
Розпорядженням № 115667 від 26.12.2001р. відповідачем науковий стаж позивачки зменшений до 15 років 10 місяців 08 днів (а.с. 78-80).
Розпорядженням відповідача № 115667 від 11.02.02 науковий стаж позивачки збільшений до 21 року 10 місяців 13 днів (а.с. 82-83).
Розпорядженням № 115667 від 26.01.2005 відповідачем науковий стаж позивачки зменшений до 17 років 08 місяців 07 днів (а.с. 87-89).
11.08.05 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії наукового працівника з 01.01.04 із зарахуванням до стажу наукової роботи 26 років 03 місяців 01 дня та заробітку за 60 повних календарних місяців безперервно з травня 1974 по грудень 1979 року за матеріалами пенсійної справи , як це було здійснено відповідачем у 2001 році (а.с. 91).
Рішенням УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АРК № 95040 від 14.10.05р. у перерахуванні пенсії з 01.01.04 позивачці відмовлено відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України № 21-46-41 від 12.08.05р. (а.с. 92).
Листом № 17861/к-11 від 25.09.08 Пенсійний Фонд України повідомив позивачу, що віднесення роботи особи, яка має науковий ступень, до наукової роботи може здійснюватись лише на підставі уточнюючих довідок підприємства, установ, організацій, отже періоди з 03.11.1952 по 26.12.1952 р; з 27.12.1952 по 30.01.1952 по 30.01.1955 р.; з 10.12.1956 р. по 14.01.1958р; з 16.08.1971 по 31.01.1972 р.; з 07.02.1974 р. по 09.09.1974 р; з 02. 06.1980 по 31.12.1980 р.; з 01.01.1981 р. по 20.01.1983 р.; з 19.09.1983 р по 05.03.1984 р до наукового стажу не зараховуються (а.с. 116-117).
Аналогічний зміст має лист відповідача № 42/к-7 від 07.03.08р. (а.с. 9).
Підставою для надання таких довідок за думкою відповідача повинні бути первинні документи (посадові інструкції, плани роботи підрозділів, автореферат, диплом кандидат наук), однак позивачем такі довідки відповідачу не надані.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду в Залізничному районі м. Сімферополя АРК у відносинах з фізичними чи юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень, а даний спір є публічно-правовим.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо правомірності дій відповідача по численним перерахункам пенсії позивачу як науковому працівнику, якими зменшено стаж наукової роботи позивача, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв упереджено, без належних правових підстав, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 221 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначено вичерпний перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо).
Судом встановлено, що в спірні періоди з 03.11.1952 по 26.12.1952 р; з 27.12.1952 по 30.01.1952 по 30.01.1955 р.; з 10.12.1956 р. по 14.01.1958р; з 16.08.1971 по 31.01.1972 р.; з 07.02.1974 р. по 09.09.1974 р; з 02. 06.1980 по 31.12.1980 р.; з 01.01.1981 р. по 20.01.1983 р.; з 19.09.1983 р по 05.03.1984 р позивач працювала змінним майстром збагаченої фабрики Вишневегірського рудоуправління Главредмет МЦМ; технологом доводочної фабрики збагаченої фабрики Вишневегірського рудоуправління Главредмет МЦМ; старшим інженером технологічного відділу інституту «Гіпронинеметалоруд»; завідувачем групою базової лабораторії НІІ «Механобр» на Сонячному гірнозбагачувальному комбінаті; старшим інженером-збагачувачем методичної групи Центральної лабораторії ПГО «Севзапгеологія»; начальником збагачувальної лабораторії ПГО «Севзапгеологія»; старшим інженером-технологом Уксінської геологорозвідувальної партії Карельської геологорозвідувальної експедиції, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 14-16).
Судом встановлено, що в переліку посад наукових працівників, наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), визначеному статтею 221 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" відсутні роботи, виконувані позивачем.
Одночасно, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність» науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств.
Так, згідно положень ст. 221 даного Закону посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є: керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи). Отже, періоди роботи позивача з 07.02.1974 р. по 09.09.1974 р; з 01.01.1981 р. по 20.01.1983 р. на посадах завідувача групою базової лабораторії НІІ «Механобр» на Сонячному гірнозбагачувальному комбінаті та начальника збагачувальної лабораторії ПГО «Севзапгеологія» відповідно повинні бути зараховані до наукового стажу позивачки, так як це прямо передбачено ст. 221 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Однак, відповідно до частини 2 статті 221 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (яка набрала чинності з 01.01.04) до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
Судом встановлено, що позивач має науковий ступінь - кандидат технічних наук і працювала за спеціальністю, яка відноситься до групи спеціальностей в галузі, в якій їй присуджено науковий ступінь, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 221 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та дозволяє віднести позивача до наукових працівників.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність» держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Відповідно до п. 2 постанови КМ України від 04.03.2004 № 257 "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" до наукового стажу, який дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", зараховується час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала і після неї слідувала робота на посадах, передбачених переліком, та час роботи осіб, які мають науковий ступінь, на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю, час роботи на посадах керівника (начальника, завідуючого тощо), старшого викладача, викладача Вищих курсів іноземних мов Міністерства закордонних справ України в період з 1 січня 1990 р. по 1 січня 2004 року, на посаді начальника (керівника) бригади в наукових підрозділах наукових установ у період до 1 січня 1980 р.; час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, передбачених переліком, у наукових установах, організаціях, вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством промислової політики; час навчання в аспірантурі або ад'юнктурі за денною (очною) формою навчання випускників аспірантури, ад'юнктури, час перебування в докторантурі випускників докторантури.
У відповідності до ч.18 ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.
Отже, з'ясовуючи питання про право позивача на пільгову пенсію, як науковому працівнику, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем такого права.
Посилання відповідача на відсутність уточнюючих довідок, а саме довідок про характер роботи, що виконувалась позивачем, є безпідставними з огляду на наступне.
Суд вважає, що є підстави для застосування абзацу 2 частини 2 статі 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, оскільки вимога про зобов'язання відповідача поновити повний стаж наукової праці з зарахуванням в нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» підлягає захисту судом, що відповідає меті адміністративної юстиції, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Згідно зі статтею 62 Закону України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пункті 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсії на пільгових умовах чи за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Отже, вимоги суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі - про надання уточнюючих довідок про характер роботи позивачки за періоди з 03.11.1952 по 26.12.1952 р; з 27.12.1952 по 30.01.1952 по 30.01.1955 р.; з 10.12.1956 р. по 14.01.1958р; з 16.08.1971 по 31.01.1972 р.; з 07.02.1974 р. по 09.09.1974 р; з 02. 06.1980 по 31.12.1980 р.; з 01.01.1981 р. по 20.01.1983 р.; з 19.09.1983 р по 05.03.1984 р., підтверджені відповідними записами в трудовій книжці позивачки суперечать положенням статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки не потребують додаткового підтвердження шляхом витребування уточнюючих довідок.
Оскільки суд дійшов до висновку, що записами трудовій книжці підтверджується характер роботи і стаж, який дає позивачу право на виплату пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», то посилання відповідача на необхідність надання уточнюючих довідок за вищезазначені періоди не ґрунтується на законі.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що діяльність відповідача щодо неодноразового зменшення наукового стажу позивачки та бездіяльність щодо припинення виплати наукової пенсії позивачу не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на необхідність застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, визначених положеннями ст. 100 КАС України, щодо пропущення позивачкою річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів, суд приходить до висновку про можливість поновлення пропущеного строку через довготривале листування позивача з відповідачем, Пенсійним Фондом України, Міністерством праці та соціальної політики, на підтвердження чого позивачем надані та долучені до матеріалів справи всі звернення та відповіді за період з 21.09.06р., часу коли за думкою відповідача позивач дізнався про своє порушене право (а.с. 125-211).
Так, згідно до приписів ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАСУ. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Отже, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що момент, з якого позивачка дізналась про порушення свої прав, свобод та інтересів відповідачем визначається з 28.08.08 - дати отримання листа Департаменту пенсійного забезпечення Міністерства праці та соціальної політики № 10978/039/161-08, зміст якого роз'яснює позивачці суттєві положення та підстави відмови зарахування їй повного стажу наукової праці (а.с. 208-209).
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 01.06.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 09.06.2009р. з урахуванням святкового дня 08.06.09р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим поновити ОСОБА_1 повний стаж наукової роботи з зарахуванням до нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів по матеріалам пенсійної справи.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим провести перерахунок пенсії ОСОБА_1із врахуванням повного стажу наукової роботи з зарахуванням до нього всього періоду праці позивача за спеціальністю «Збагачення корисних копалин» 26 років 9 місяців 25 днів по матеріалам пенсійної справи.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03,40грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення,у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кушнова А.О.