вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
27.07.09Справа №2а-8769/09/12/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Котаревої Г.М. , при секретарі Тарасовій О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Воробйова О.В., представник за довір., від 04.03.09р. № 24/01-55/464,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Кулешов С.В., представник за довір., від 14.01.09р. № 1/123.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
,
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до Громадської організації "Громадянський актив Криму"
про заборону проведення мітингу.
Суть спору: Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради (далі - позивач), звернувся до адміністративного суду із позовом до Громадської організації "Громадянський актив Криму" (далі - відповідач), про заборону організації і проведення мітингу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.07.09 до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради звернувся відповідач з письмовою заявою про проведення 28.07.09р. з 09:30 до 12:00 мітингу протесту у кількості 3000 осіб біля будівлі Верховної Ради АРК по вул. Карла Маркса, 18, у м. Сімферополі.
Листом позивача від 27.07.09 заявник повідомлений про те, що орган місцевого самоврядування не погоджує проведення заявленої акції, оскільки відповідно до Рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 09.01.2008р., прийнятого на підставі Рішення Конституційного суду України від 19.04.01р. № 4 рп/2001, заявлене місце проведення мітингу не віднесено до переліку місць рекомендованих для проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів в м. Сімферополі. Позовні вимоги обґрунтовує посиланням на ст. 39 Конституції України, ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування”, Рішення Конституційного суду України від 19.04.01р. № 4 рп/2001, Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.07.88р. № 9306-XI який дії на всій території України відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» Позивач зауважує на тому, що проведення акції кількістю 3000 осіб перед будівлею Верховної ради АР Крим створить перешкоди діяльності державних, громадських, культурних установ, розміщених в даному районі міста Сімферополя, вільному переміщенню пішоходів, руху міського транспорту, чим обмежить права та свободи громадян мешканців м. Сімферополя.
Представник Сімферопольського міського управління ГУ МВС України в АР Крим (далі - третя особа) підтримав адміністративний позов, обґрунтовуючи свою позицію тим, що проведення відповідачем 28.07.09р. з 09:30 до 12:00 мітингу протесту у кількості 3000 осіб, біля будівлі Верховної Ради АРК по вул. Карла Маркса, 18, у м. Сімферополі., може створити реальну небезпеку заворушень, загрозу здоров'ю населення, правам і свободам інших громадян.
Суд, керуючись ст. 38 КАС України, приймаючи до уваги обмежені терміни розгляду справи, визначені у ст.182 КАС України, намагався повідомити останнього про день та час проведення судового засідання. За телефоном 8(0652) 707-550 був відсутній уповноважений представник відповідача, за телефоном 80661921806 суд повідомив заступника Голови правління громадської організації відповідача Бровченка І.І., яким було надано повідомлення про проведення масового заходу до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, про дату, час і місце проведення судового засідання. Бровченко І.І. просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника.
Представники позивача, третьої особи вважали можливим розглянути справу на підставі наданих документів.
Суд, керуючись ст. 38 КАС України, приймаючи до уваги обмежені терміни розгляду справи, визначені у ст. 182 КАС України, вислухавши думку учасників процесу, приймаючи до уваги, доведення до представника відповідача відомостей про відкриття провадження по справі, часу та дня проведення судового засідання, ухвалив розглянути справу на підставі наданих документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача, третьої особи, суд
Відповідач 24.07.09 звернувся до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради з письмовою заявою про проведення 28.07.09р. з 09:30 до 12:00 мітингу протесту у кількості 3000 осіб біля будівлі Верховної Ради АРК по вул. Карла Маркса, 18, у м. Сімферополі.
Судом встановлено, що листом позивача від 27.07.09 заявник повідомлений про те, що орган місцевого самоврядування не погоджує проведення заявленої акції, оскільки відповідно до Рішення Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 09.01.2008р., прийнятого на підставі Рішення Конституційного суду України від 19.04.01р. № 4 рп/2001, заявлене місце проведення мітингу не віднесено до переліку місць рекомендованих для проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів в м. Сімферополі. Також позивач запропонував відповідачу провести мітинг на площі «Советській» (біля кінотеатру «Сімферополь»).
Також позивач вважає, що відповідачем порушено строк повідомлення про проведення мітингу, відсутня територія, на якій можливо розмістити 3000 осіб без створення перешкод вільному переміщенню громадян на об'єктах загального користування благоустрою населеного пункту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. З урахуванням того, що відповідачі сповістили позивача за чотири дні до проведення мітингу, такий строк дає можливість органу виконавчої влади прийти міри щодо забезпечення громадського порядку, тому суд вважає, що відповідачі завчасно сповістили органі про проведення мітингу.
Статтею 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих їм повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" (зі змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1061 від 25.04.2008р.), затверджені Положення про порядок організації і проведення масових заходів у місті Сімферополі (Додаток №1) та Перелік місць, які пропонуються для проведення масових заходів у місті Сімферополі (Додаток №2).
Вищезазначене Положення і Перелік встановлюють порядок організації і проведення недержавних масових заходів в місті Сімферополі шляхом визначення порядку, форми і строку звернення організаторів таких заходів, порядку повернення заяв (повідомлень) без розгляду, підстав для відмови у погоджені, обов'язків організаторів щодо облаштування місць проведення заходів (пересувних санвузлів), страхування відповідальності організаторів перед третіми особами та інше, а також рекомендовані місця проведення заходів.
Крім того, рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м. Сімферополі" заборонено проведення у центральній частині міста Сімферополя, в тому числі у адміністративних будівель державних, громадських, культурних закладів, на центральних площах, в парках, і скверах (площа ім. Леніна, сквер Перемоги, та інші) мітингів, демонстрацій, ходів, інших масових заходів, в тому числі протестів, як із встановленням палаток і інших тимчасових споруд, так і без таких.
Аналіз рішень виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №2 від 09.01.2008р. "Про порядок організації і проведення масових заходів в місті Сімферополі" та №1205 від 10.05.2007р. "Про заходи по забезпеченню громадського порядку при проведенні масових, культурно-спортивних та інших заходів в м. Сімферополі" свідчить про звуження останніми конституційних прав громадян на мирні збори шляхом встановлення штучних умов необхідних для реалізації громадянам такого права в м. Сімферополі та заборони проведення таких зборів у центральній частині міста, у зв'язку з чим при вирішені справи керуючись принципом законності (ч.4 ст.9 КАС України) суд не застосовує зазначені нормативно-правові акти виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, а застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу (КАС України, Конституцію України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод).
Крім того, стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема передбачено, що:
- кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
- здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
На думку суду, таке поєднання двох свобод в одному положенні не є випадковим, адже свобода об'єднання фактично містить як компонент свободу зібрань.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини свобода мирних зібрань, як і свобода вираження, "є фундаментальним правом у демократичному суспільстві та … є однією з підвалин такого суспільства" (Rassemblement jurassien et Unite jurassienne v. Switzerland, 1980).
Згідно статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Судом встановлено, що поняття “мітинг” в чинному законодавстві наведені лише в наказі МВС України "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України" від 28.07.94 № 404, відповідно до якого мітинг -це масові збори з питань злободенних, переважно політичних питань, які проводяться, як правило, на вулицях, майданах, стадіонах, парках. Неодмінні атрибути мітингу - масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові).
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами частині 5 статті 182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання лише у разі створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань. Крім того суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку (при цьому законодавець вживає сполучник "та", а не "чи" і "або"), що означає необхідність встановлення наявності одразу двох чинників -порушення національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи. Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Законодавчого визначення громадського правопорядку не має. Водночас, суд доходить до висновку, що під "громадським правопорядком" слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систем правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму. Отже громадський порядок у вузькому розумінні означає відсутність правопорушень.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про намір відповідача сприяти чи створювати загрозу заворушень, злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей.
За таких обставин суд вважає, що реальність будь-якої небезпеки позивачем не доведена, наявність інтересів національної безпеки і громадського порядку виходячи з заявлених позовних вимог і форми (заворушень, злочинів тощо) очікуємої небезпеки на підтвердження своїх припущень позивачем не визначені.
Суд погоджується з доводами представника третьої особи щодо блокування вільного проходу до будівлі Верховної Ради АРК, порушення громадського порядку, створення складнощів у роботі працівників правоохоронних органів у разі прийняття участі у мітинги осіб у орієнтовній кількості 3000, проте відповідно до пояснень третьої особи на тому ж місці проводились мітинги з меншою кількістю осіб (а саме до 1000), без порушень громадської безпеки.
Приймаючі до уваги, що організаторами мітингу були виконані необхідні та істотні, передбачені частиною 2 статті 39 Конституції України та статті 11 Конвенції про захист прав і основних свобод людини умови для проведення мітингу біля будівлі Верховної Ради АРК по вул. Карла Маркса, 18, у м. Сімферополі., а також те, що проведення мітингу за участі 3000 осіб на ділянці загальною площею 2837 квадратних метрів, враховуючи зелені насадження, може створити блокування вільного проходу до будівлі Верховної Ради АРК, а також небезпеку для життя та здоров'я як самих учасників мітингу так і пересічних осіб, потягнути за собою порушення громадського порядку, створити складнощі у роботі працівників правоохоронних органів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.
На підставі викладеного, суд вважає можливим вийти за межи позовних вимог та обмежити реалізацію право на мирне зібрання Громадської організації "Громадянський актив Криму", шляхом мітингу протесту у кількості 3000 осіб визначеній в повідомленні про масовий захід.
Керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст. 160-163, 182 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Обмежити реалізацію права на мирне зібрання Громадської організації "Громадянський актив Криму", шляхом заборони проведення 28.07.09р. з 09:30 до 12:00 мітингу протесту перед адміністративною будівлею Верховної Ради АРК по вул. Карла Маркса, 18, у м. Сімферополі, в частині зазначеної в повідомленні від 24.07.0-9р. № ГАК - 64 кількості осіб.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Котарева Г.М.