ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 8/82
м. Київ
24.06.2009 р. № 2а-1469/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Арсірій Р.О., Кочан В.М., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»
ДоКабінету Міністрів України
Провизнання незаконною та скасування Постанови від 17.10.2008 р. № 921
За участю представників сторін
від позивача: Кисельов Є.В. за дов. № юр-696/д від 17.12.2008 р.
від відповідача: Андреєва О.Г. за дов. № 29-22/172 від 23.12.2008 р.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування Постанови № 921 від 17.10.2008 р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в частині слів: «а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків»підпункту 21 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
06.03.2009 р. від позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшли уточнення позовних вимог, просить визнати незаконною та скасувати Постанову № 921 від 17.10.2008 р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в частині слів: «а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків»підпункту 13 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити. Вважає, оскаржувану постанову протиправною, такою, що обмежує право суб'єктів господарювання приватної форми власності, до яких належить і ВАТ «Укрнафта», вільно розпоряджатися власними коштами, не відповідає статтям 319, 320, 321 Цивільного кодексу України, статтям 5, 6 ч. 4 ст. 12, ст.134 Господарського кодексу України, статтям 19, 41 Конституції України, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Відповідач заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні вимог позивача. В наданих суду запереченнях вказує на те, що оскаржувана позивачем норма Положення, затвердженого Постановою від 17.10.2008 р. № 921, не обмежує здійснення підприємницької діяльності позивача, а саме: не обмежує позивача у використанні коштів, а виходячи із вступної частини спірної постанови прийняті з метою забезпечення ефективного використання державних коштів. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на Цивільний та Господарський кодекси, Закони України «Про захист економічної конкуренції», «Про Кабінет Міністрів України».
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлені позовні вимоги про визнання незаконною та скасування Постанови № 921 від 17.10.2008 р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в частині слів: «а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків»підпункту 13 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
17.10.08 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 921 «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»(із наступними змінами і доповненнями).
Даним Положенням встановлюється особливий порядок і механізм здійснення закупівель товарів, робіт і послуг розпорядниками державних коштів, до яких, зокрема, було віднесено і кошти підприємств, у статутному капіталі якого 50 та більше відсотків належать господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
З огляду на те, що одним з акціонерів ВАТ «Укрнафта»є НАК «Нафтогаз України», якому належить п'ятдесят відсотків плюс одна акція товариства (підтверджується сертифікатом акцій серії А № 1), а власником 100 % акцій в статутному фонді НАК «Нафтогаз України»є держава, що підтверджується п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 «Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ВАТ «Укрнафта»є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008р. № 921 Положення.
Позивач вказує на те, що спірна постанова, зокрема, в частині оскарження є незаконною, такою, що протиправно, без належних на те підстав визначених законом, обмежує використання власних коштів підприємства, а отже, є такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те що, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки. Відповідач вказує, що на виконання п. 6 ст. 116 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України прийняв оскаржувану постанову, якою затвердив Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» є підприємством приватної форми власності, створеним на засадах угоди, шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку і не входить до складу підприємств державного сектору економіки.
З наданого до матеріалів копії листа вих. № 848/АТЕ-010 від 16.03.2009 р. ВАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»(реєстратор власників іменних цінних паперів) вбачається, що статутний капітал ВАТ «Укрнафта»становить 13 557 127,50 грн. та поділений на 54 228 510 шт. простих іменних акцій. Державна частка в Статутному капіталі емітента відсутня.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», товариство, зокрема, є власником: продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності.
Згідно п. 4.4. Статуту, ВАТ «Укрнафта»є власником, зокрема, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.
Згідно із ст. 15 Закону України «Про господарські товариства», прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
Відповідно до ст. 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Статтею 134 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
ВАТ «Укрнафта»як суб'єкт господарювання має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству та на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном.
Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Тобто, певні умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності або його обмеження можуть бути встановлені лише законом.
Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, особа може бути обмежена у праві власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Господарського кодексу України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки встановив порядок здійснення права власності на грошові кошти, що може визначатися виключно законами України.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити, а саме необхідно визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.08р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в частині слів: «а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків»підпункту 13 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.08р. «Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»в частині слів: «а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків»підпункту 13 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.
3. Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»за рахунок Державного бюджету України.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Є. Пилипенко
Суддя Р.О. Арсірій
Суддя В.М. Кочан
Дата підписання повного тексту постанови: 10.07.2009 р.