вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
15.07.09Справа №2а-2392/09/6/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Лєбєдєвій О.М., за участі представників сторін:
від позивача - Горчаков В.В., Костюков І.М.;
від відповідача - Кадиров У.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Панорама-Тур"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним і скасування рішення
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51000,00 грн. від 21.08.2008 року №0008422303. Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку організації і проведення перевірок, що проводяться в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265), невідповідністю дійсності висновків відповідача про порушення вимог ст. 3 Закону №265, покладених в основу спірного рішення, неналежним застосуванням інших положень цього Закону.
Ухвалами суду від 29.01.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 35-38), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.
В судовому засіданні також допитано свідка Мамбетову Нуріє Мамметівну, яка надала пояснення про відомі їй обставини, які мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд,
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень, спір що виник пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 16501081, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 11.02.1992 року (а.с. 20), є суб'єктом господарювання, зобов'язаний дотримуватись правил провадження господарської діяльності, встановлених законами України.
Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, на підставі направлень на планову перевірку від 08.08.2008 року №№ 5477 і 5478 (а.с. 8, 9) проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу суб'єктів підприємницької діяльності, стосовно господарської одиниці, яка використовується позивачем.
За результатами перевірки складено акт від 09.08.2008 року, номер бланку 004231, згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону №265.
На підставі даного акту, із посиланням на порушення позивачем пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265, відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265, відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 51000,00 грн.
Позивач скористався правом, передбаченим п. 16 Положення про порядок подання і розгляду скарг платників податків органами Держаної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого і Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748, оскаржив рішення ДПІ в м. Сімферополі від 21.08.2008 року №0008422303 послідовно до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим і Державної податкової адміністрації України.
За результатами розгляду скарг позивача Державною податковою адміністрацією в АР Крим і Державною податковою адміністрацією України прийняті рішення від 07.11.2008 року №2811/10/25-023 та від 16.01.2009 року №264/6/25-0415 (а.с. 11-16), згідно із якими спірне рішення відповідача залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.
Розглядаючи спір стосовно доводів позивача про порушення порядку організації і проведення перевірок суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До прав органів державної податкової служби України, згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» відноситься здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Перевірка проведена посадовими особами відповідача в межах встановлених законом повноважень, на підставі норм чинного законодавства, що не суперечить спеціальному закону (яким в даному випадку є Закон №265), тому правомірність проведення співробітниками податкового органу даної перевірки судом під сумнів не ставиться. Порушення, про які зазначає позивач в адміністративному позові, могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується наявністю відмітки про ознайомлення посадової особи (керівника) позивача із направленнями на проведення перевірки, підписанням акту перевірки.
Посилання представника позивача на те, що чинне законодавство не уповноважує начальника підпорядкованого органу державної податкової служби України підписувати направлення на перевірку посадовим особам Державної податкової адміністрації в АР Крим, не приймається судом до уваги, оскільки функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачені ч. 1 ст. 9 Закону №509. Порядок підписання направлень на проведення перевірок, в межах зазначених повноважень податкових органів, чинним законодавством не встановлений.
Підписання направлення на проведення перевірки, яка проводиться співробітниками ДПА в АР Крим, керівником підпорядкованого органу державної податкової служби, не суперечить вимогам законодавчих актів, а зазначена обставина у будь-якому разі не стосується прав і охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до ст. 1 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Пунктами 1, 2 вказаного Закону передбачено обов'язки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
В основу спірного рішення покладені обставини, встановлені під час перевірки щодо не проведення розрахункової операції на суму 10200,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій, розрахункові квитанції або книгу обліку розрахункових операцій, невидачі відповідного розрахункового документу на суму 10200,00 грн.
Пунктом 1 ст. 17 Закону №265 передбачено, що у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1, пояснила суду, що вона працює в ТОВ «Фірма «Панорама-Тур» організатором по туризму, 09.08.2008 року нею були прийняті грошові кошти від громадянина ОСОБА_2 для внесення їх, протягом наступних трьох днів, до каси підприємства. При цьому, свідок посилалась на те, що нею було укладено із ОСОБА_2 договір доручення, за яким вона зобов'язувалась оплатити послуги по організації відпочинку.
Судом встановлено, що постановою судді Центрального районного суду м. Сімферополя від 29.08.2008 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення складено 09.08.2008 року при проведенні перевірки позивача). Зазначена постанова набрала законної сили з моменту проголошення в силу ч. 2 ст. 287 КУпАП (в редакції, чинній на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому статтею 155-1 КУпАП передбачена відповідальність саме за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суд враховує, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, в силу ч. 4 ст. 72 КАС України.
Позивач також посилався на те, що ним безпосередньо не проводилась розрахункова операція по продажу послуги з відпочинку, більш того, вказував, що при продажу туристичного продукту, він взагалі має право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, в силу п. 1 ст. 9 Закону №265.
Вказаною нормою встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Суд не може надати належну правову оцінку зазначеним доводам позивача, оскільки ним не надано доказів проведення розрахунків у касі підприємства, з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій.
Разом із тим, згідно із ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що належним предметом доказування у цій справі є здійснення позивачем розрахункової операції в розумінні Закону №265.
Відповідно до абз. 4 ст. 2 вказаного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Аналіз вказаної норми дозволяє дійти висновку, що суб'єкт підприємницької діяльності повинен застосовувати реєстратор розрахункової операції при здійсненні продажу товарів (послуг).
Відповідно до ст. 20 Закону України від 15.09.95 року №324/95-ВР «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. У статті 1 цього Закону визначено, що туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням.
Відповідно до ст. ст. 901-903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення), належить вчиняти у письмовій формі.
Оскільки надання туристичного продукту не є послугою, яка виконується в момент вчинення правочину між позивачем і замовником, належним доказом вчинення такого правочину є саме письмовий договір.
Матеріалами справи не підтверджується факт передання послуги (туристичного продукту) замовнику, належних доказів на підтвердження цього відповідачем не надано, а судом не встановлено.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що у ході проведеної перевірки господарської діяльності позивача працівниками ДПІ у м. Сімферополі не врахована специфіка та особливості діяльності підприємства як суб'єкту, що здійснює та/або забезпечує туристичну діяльність на ринку туристичних послуг, а доказів підтверджуючих наявність порушень Закону №265 зазначених у акті перевірки при розгляді справи не надано, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 51000,00 грн., що є порушенням його прав, які підлягають судовому захисту.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.
Під час судового засідання, яке відбулось 15.07.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.07.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 21.08.2008 року №0008422303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 51000,0 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» 3, 40 судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Латинін Ю.А.