вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09.07.09Справа №2а-5383/08/6
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Усковій О.І., за участі представників сторін:
від позивача - Шиленко О.В.;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер»
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим
про скасування рішення
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.06.2008 року №0002932330/0. Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку організації і проведення перевірки, помилковістю висновків податкового органу про недотримання позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (далі - Закон №265) зокрема висновку про те, що гральні автомати, які використовуються позивачем в підприємницькій діяльності є реєстраторами розрахункових операцій і повинні бути зареєстровані і переведені у фіскальний режими роботи.
Ухвалою суду від 23.10.2008 року відкрито провадження у справі, ухвалою суду від 01.12.2008 року після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на правомірність висновків податкового органу за результатами перевірки позивача, дотримання підстав і порядку проведення перевірок порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), в тому числі вказував що вимоги про застосування реєстраторів розрахункових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, що використовують гральні автомати, передбачені ст. 11 Закону №265 і постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій».
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень, спір що виник пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 33912276, державну реєстрацію якої проведено виконавчим комітетом Сакської міської ради 11.03.2006 року (а.с. 7), здійснював підприємницьку діяльності у сфері ігорного бізнесу в залі гральних автоматів за адресою м. Алушта, вул. Леніна, 11.
Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим проведено перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового і безготівкового обігу суб'єктів підприємницької діяльності, стосовно вищезазначеної господарської одиниці, що використовувалась позивачем.
За результатами перевірки складено акт від 03.06.2008 року, номер бланку 000876 (а.с. 12-15), згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 9 ст. 3 Закону №265.
На підставі цього акту та згідно з п. 2 ст. 17 Закону №265 відповідачем прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 16).
Розглядаючи спір стосовно доводів позивача про порушення порядку організації і проведення перевірки суд зазначає, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До прав органів державної податкової служби України, згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» відноситься здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) і державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачені ч. 1 ст. 9 та п. 4 ст. 10 Закону №509.
Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до статті 11-2 Закону №509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Перевірка проведена посадовими особами відповідача в межах встановлених законом повноважень, на підставі норм чинного законодавства, що не суперечить спеціальному закону (яким в даному випадку є Закон №265), тому правомірність проведення співробітниками податкового органу даної перевірки судом під сумнів не ставиться. Порушення, про які зазначає позивач в адміністративному позові, могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується поясненнями представника позивача, видачею особою, уповноваженою здійснювати розрахункові операції, звітного чеку реєстратору розрахункових операцій, який долучено до матеріалів перевірки, іншими матеріалами справи.
Актом перевірки підтверджується, що в залі гральних автоматів встановлений зареєстрований та опломбований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій Samsung ER-350F STU.07, заводський номер KK 00001761, який належить позивачу, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням.
В залі гральних автоматів позивачем розміщено 16 гральних автоматів, на кожний з яких позивачем отримані та знаходилися в наявності на момент перевірки 16 торгових патентів, про що зазначено в акті перевірки. Кількість гральних автоматів визнається сторонами та не оспорюється.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі №265.
Стаття 1 Закону №265 передбачає, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Стаття 2 Закону №265 визначає, зокрема, такі терміни:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
автомат з продажу товарів (послуг) - реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.
місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів ( послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо,
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів , платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг),
фіскальні функції - здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пункт 9 цієї статті передбачає обов'язок щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
Відповідно до п. 2, 4 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій; а у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що хоча спірне рішення і містить посилання на п. 1 ст. 17 Закону №265, проте згідно із розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, який наведено у цьому рішенні (а.с. 16), вказані санкції застосовано за проведення розрахункових операцій через незареєстровані належним чином і не переведені в фіскальний режим роботи РРО - у розмірі 5440,00 грн. і за не зберігання фіскального звітного чека - у розмірі 340,00 грн., тобто лише на підставі пунктів 2, 4 ст. 17 Закону №265.
Відповідно до пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні, позивачем для проведення розрахунків під час прийому ставок використовувався реєстратор розрахункових операцій Samsung ER-350F STU.07, за допомогою якого виконувалось занесення у фіскальну пам'ять та довготермінове зберігання в ній розрахункових операцій при прийомі ставок, цей апарат дозволяє здійснювати багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції.
За таких обставин суд дійшов висновку, що розміщені в залі ігрові автомати не використовуються для здійснення розрахунків із особами, які роблять ставки, та для зберігання отриманих за надані послуги готівкових коштів, отримання послуг у зв'язку з їх використанням за кошти не відбувається, тобто їх не можна віднести до реєстраторів розрахункових операцій в розумінні Закону №265, вони згідно з положеннями зазначеного закону не мають бути обладнані пристроєм (програмно-технічний комплекс), в якому реалізовані функції щодо забезпечення одноразового занесення та довготермінового зберігання та багаторазове зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операції під час проведення гри.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановлені строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Так, у п. 6 Додатку до цієї постанови визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності , які використовують гральні автомати, у термін до 31.12.2006 року мали перевести розрахунки із застосуванням РРО. При цьому, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» передбачено, що Міністерство економіки повинно було забезпечити до 01.07.2001 року розроблення технічних вимог до автоматів з продажу товарів (послуг), а Міністерство промислової політики забезпечити до 01.02.2003 року організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом ДПА України № 581 від 10.09.2008 року був затверджений Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, в який був внесений РРО Фіскал з версією внутрішнього програмного забезпечення 2160.04.02***, який мав застосовуватись у казино, залах гральних автоматів, для фіскалізації гральних автоматів, для торгівля та послуг гральних автоматів.
Як зазначено вище, перевірка ігрового залу, що використовувався позивачем проведена 09.06.2008 року, тобто у той період часу, коли ні Кабінетом міністрів України, ні міністерством фінансів України, ні Дердавною податковою адміністрацією України, ані будь-яким іншим уповноваженим органом не були прийняті нормативно-правові акти, яки регламентували б порядок застосування фіскальних блоків у гральних автоматах, або порядок їх переведення у фіскальний режим.
За таких умов суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки працівниками податкового органу позивач з незалежних від нього причин не в змозі був виконати вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» щодо проведення розрахунків через фіскалізовані гральні автомати, оскільки відповідними органами державної влади не забезпечено виконання у строки, встановлені у п. 2 Постанови № 121, розроблення необхідних пристроїв. На час проведення перевірки до Державного реєстру розрахункових операцій не було внесено фіскальні блоки для гральних автоматів.
Не розроблення відповідними державними органами запам'ятовуючих пристроїв для оснащення гральних автоматів, що вже діють, не може позбавити позивача можливості використовувати такі гральні автомати, в господарській діяльності.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до діючого законодавства на позивача покладається обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Суд вважає необхідним зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що у ігровому залі позивач використовував реєстратор розрахункових операцій, який був внесений до Державного реєстру розрахункових операцій.
В силу викладеного суд вважає, що, застосовуючи до позивача згідно з п. 2 ст. 17 Закону №265 фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян на кожний із ігрових автоматів, розміщених у ігровому залі, відповідач діяв невмотивовано, без з'ясування дійсних обставин справи, в наслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню в частині штрафних (фінансових) санкцій, накладених відповідно до п. 2 ст. 17 Закону №265 у розмірі 5440,00 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги про скасування спірного рішення відповідача, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, визнавши зазначене рішення протиправним в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5440,00 грн. і частково скасувавши його, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.
В іншій частині (стосовно фінансових санкцій у розмірі 340,00 грн., застосованих на підставі п. 4 ст. 17 Закону №265) підстав для скасування спірного рішення судом не встановлено, оскільки з матеріалів справи неможливо встановити наявність фіскального звітного чеку за порядковим номером 0019 (відсутність якого в книзі обліку розрахункових операцій на момент проведення перевірки стала підставою для застосування фінансових санкцій в цій частині). Крім того, позивач не оскаржує правомірність накладення даних фінансових санкцій і не приводить жодних доводів на спростування висновків податкового органу про порушення ним п. 9 ст. 3 Закону №265.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що судові витрати по справі складаються із сум судового збору, сплаченого позивачем за ставкою, встановленою для вимог немайнового характеру, суд вважає можливим стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40 грн.
В судовому засіданні 09.07.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 14.07.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати частково протиправним і скасувати рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції від 20.06.2008 року №0002932330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5440,00 грн.
3. В задоволенні решти частини позову відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлідер» 3,40 судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Латинін Ю.А.