Провадження № 22-ц/774/2042/15 Справа № 0430/1972/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С.А. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
10 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
за участю секретаря Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4
на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»), у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він працював у виробничому структурному підрозділі «Шахта ім.. М.І. Сташкова» ПАТ «Павлоградвугілля» з 1983 року по 1995 рік прохідником підземним, дільниця УГТР-2. Був травмований 21 червня 1995 року під час виконання своїх трудових обов'язків, про що складено акт про нещасний випадок № 104 від 30 червня 1995 року.
Згідно первинного висновку МСЕК від 23 листопада 1995 року йому було встановлено 70% втрати професійної працездатності та призначено третю групу інівлідності, а 04 грудня 2003 року повторно встановлено 40% втрати профпрацездатності безстроково.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 120 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь держави 114,7 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 Буц В.В., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 1983 року по 1995 рік ОСОБА_2 працював на ВСП «Шахта вм. М.І. Сташкова», правонаступником якої є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
За час роботи, а саме 21 червня 1995 року з ним стався нещасний випадок, про що складено Акт №104 Форми Н-1 від 30 червня 1995 року (а.с. 6-7).
Згідно висновку МСЕК від 23 листопада 1995 року ОСОБА_2 встановлено 70% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності (а.с.29).
При повторному огляді висновком МСЕК від 04 грудня 2003 року позивачу безстроково встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.8).
Відповідно до частини 2 статті 153 Кодексу Законів про Працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі статтею 173 Кодексу Законів про Працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується в установленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 Кодексу Законів про Працю України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок отримання ним виробничої травми, за рахунок власника ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки таке право працівника передбачено статтею 237-1 Кодексу Законів про Працю України.
Разом із тим, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.
Відповідно до пункту 38 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровя, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Правила), право на отримання потерпілим витрат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої страти професійної працездатності.
Згідно положень статті 440-1 Цивільного Кодексу УРСР (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних страждань потерпілого а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до абзацу 5 пункту 11 Правил (у редакції, що діяла на час першого встановлення втрати професійної працездатності позивача) розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Як убачається з правової позиції Верховного суду України у справі № 6-188цс14 від 24 грудня 2014 року, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 440-1 Цивільного кодексу УРСР та пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, необхідно враховувати встановлені законодавством обмеження максимального розміру відшкодування моральної шкоди, які були передбачені Правилами на день установлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності, при цьому необхідно виходити з розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи та враховувати засади справедливості, добросовісності та розумності (стаття 3 ЦК України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2015 року становить 1218 грн.
Визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів враховує розмір проценту втрати позивачем професійної працездатності, ступінь та характер фізичних та душевних страждань, а також наявність необережної вини самого позивача у отриманні травми, ступінь якої комісією з питань охорони праці 21 грудня 1995 року визначено у розмірі 5%, що підтверджується висновками, зазначеними у п.13 Акту Н-1 від 30 червня 1995 року та копією наказу ВО «Павлоградвугілля» від 29 січня 1996 року № 72 «Про відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом та виплаті одноразової допомоги», виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6500 грн.
В частині розподілу судових витрат рішення суду відповідає вимогам процесуального права та залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2013 року в частині стягнутої моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 6500 (шість тисяч п'ятсот гривень).
В частині розподілу судових витрат рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді