18.02.2015 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження № 11-кп/777/7/15 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 року.
Даною ухвалою ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання призначеного йому за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2014 року на підставі ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році”, у решті клопотання відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що в ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_7 згідно вироку суду від 13.06.2014 року вчинив злочин, який не пов'язаний із насильством, небезпечним для життя й здоров'я особи й на час розгляду клопотання відбув більше ніж ? призначеного строку.
У частині звільнення ОСОБА_7 від додаткового покарання, що призначене за вироком суду від 13.06.2014 року у виді конфіскації майна, судом першої інстанції встановлено, що на день набрання чинності закону України “Про амністію у 2014 році” та на день розгляду клопотання, призначене судом додаткове покарання у виді конфіскації майна, не виконане, а тому в цій частині, відповідно до вимог ст.14 Закону України “Про амністію у 2014 році” клопотання до задоволення не підлягає.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить ухвалу суду від 28.07.2014 року в частині відмови про звільнення ОСОБА_7 від покарання у виді конфіскації майна скасувати, застосувати до засудженого амністію у відповідності до ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році” та звільнити його від додаткового покарання у виді конфіскації майна. Уважає ухвалу суду від 28.07.2014 року в цій частині незаконною. Призначаючи покарання в кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону, і зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, матеріальний стан. Засуджений ОСОБА_7 по місцю проживання, і по місцю навчання характеризується позитивно, ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягався, з 11 років росте напівсиротою без матері. У відповідності до характеристики виданої УВП №9 від 23.07.2014 року, ОСОБА_7 за час перебування в Закарпатській установі виконання покарань
-2-
зарекомендував себе з позитивної сторони. Крім того, засуджений ОСОБА_7 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2014 року визнаний невинуватим та виправданий за ч.4 ст. 187, п.п. 6,9 та 12, ч.2 ст. 115 КК України.
Розгляд апеляційної скарги здійснюється колегією суддів за відсутності захисника - адвоката ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , неявка яких з урахуванням вимог ст.405 КПК України не перешкоджає її розгляду, повідомлення про час та місце розгляду яким надіслано відповідно до вимог закону та які не повідомили про наявність бажання прийняти участь у її розгляді. При цьому враховується, що апеляційним судом не приймалось рішення про обов'язковість явки ОСОБА_7 до суду на розгляд апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про застосування амністії в Україні” від 01.10.1996 року та ст. 14 Закону України “Про амністію у 2014 році” із змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні” від 06.05.2014 року особи, на яких поширюється дія цих Законів, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом.
Зі змісту ст. 6 Закону України “Про застосування амністії в Україні” та ст.14 Закону України “Про амністію у 2014 році” вбачається, що при звільненні особи від відбування основного покарання на підставі цих Законів, така особа не може бути одночасно звільнена й від призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ОСОБА_7 , 13 06.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області був засуджений за ч.4 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 07(сім) років з конфіскацією майна.
18.07.2014 року захисник - адвокат ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав до суду першої інстанції клопотання про звільнення останнього від відбування покарання призначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2014 року, на підставі ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році”.
28.07.2014 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області клопотання захисника задовольнив частково. Звільнив ОСОБА_7 , засудженого за ч.4 ст.190 КК України від відбування основного покарання призначеного йому вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2014 року, на підставі ст.2 Закону України “Про амністію у 2014 році”, а у задоволенні клопотання про звільнення засудженого ОСОБА_7 за цим же вироком від призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна, на підставі ст.14 Закону України “Про амністію у 2014 році” відмовив.
-3-
Таким чином, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції, розглянувши клопотання щодо ОСОБА_7 прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 не підлягає звільненню від призначеного додаткового покарання у виді конфіскації майна, відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про амністію у 2014 році”.
Із цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника про невмотивованість та незаконність ухвали суду в частині відмови в задоволенні клопотання про звільнення ОСОБА_7 від додаткового покарання у виді конфіскації майна, на підставі Закону України “Про амністію у 2014 році”, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив докази на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не носять правового характеру, і не впливають на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання, які б тягнули за собою скасування або зміну ухвали апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На ухвалу апеляційного суду Закарпатської області безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: