Провадження № 22-ц/774/455/15 Справа № 200/8521/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В.О. Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія
10 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ
10 лютого 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.
суддів: Ремеза В.А., Свистунової О.В.
при секретарі Безверхому О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Кредитної спілки "Добробуд", третя особа - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -
25 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до договору кредиту №КСД-01577 від 14 лютого 2007 року, укладеного між кредитною спілкою "Добробуд" і ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 15000,0 грн строком до 14 лютого 2012 року зі сплатою 24% за користування кредитним коштами. В той же день, з метою забезпечення зобовязань за вказаним кредитним договором, між КС "Добробуд" та ОСОБА_4 укладено договір поруки №14, згідно з умовами якого останній зобовязався відповідати за належне виконання позичальником умов кредитного договору. 15 березня 2013 року між КС "Добробуд" та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, зокрема, за зобовязаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 63357 грн. Відповідачі свої зобовязання належним чином не виконали, у звязку з чим утворилася заборгованість у розмірі 69196 грн 07 коп., яку позивач просив стягнути на свою користь.
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та КС "Добробуд" про визнання недійсним договору від 15 березня 2013 року, укладеного між КС "Добробуд" та ОСОБА_2 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № КСД-01577, укладеним між ним та КС "Добробуд". В обґрунтування вимог зазначив, що він належним чином виконував умови договору до 2010 року, після чого його виконання стало неможливим у звязку з тим, що з лютого 2010 року офіс кредитора було опломбовано, бухгалтерські, касові та договірні документи, які стосуються діяльності КС "Добробуд", вилучено правоохоронними органами, рахунки арештовано, тому кошти в рахунок оплати кредиту не приймалися. Позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги не відповідає вимогам ст. ст. 512, 513, 514, 517 ЦК України, оскільки відсутні докази передачі первісним кредитором новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, кредитної спілки "Добробут" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги задоволено; договір відступлення права вимоги від 15 березня 2013 року, укладений між кредитною спілкою "Добробут" та ОСОБА_2 визнано недійсним. Стягнуто солідарно з кредитної спілки "Добробут" та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про задоволення первісних позовних вимог і відмову у задоволенні зустрічного позову.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2014 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2014 року було скасовано з ухваленням нового рішення. Позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2007 року № КСД-01577, укладеним між КС "Добробуд" та ОСОБА_3, у розмірі 69196 грн 07 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6000,0 грн, заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 60846 грн 58 коп., інфляційних втрат в розмірі 703 грн 60 коп. та 3 % річних у розмірі 1645 грн 89 коп. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2014 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Зокрема, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 повістку про виклик в судове засідання на 10.02.2015 року отримав 28.01.2015 року, що стверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи; ОСОБА_3 про причини неявки у судове засідання не повідомив, заяву про розгляд справи без його присутності не надав.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.
Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 14 лютого 2007 року між КС "Добробуд" та ОСОБА_3 укладено договір №КСД-01577, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 15000,0 грн, строком на 60 місяців, тобто до 14 лютого 2012 року зі сплатою 24% річних за користування кредитним коштами. Згідно графіку доданого до вазаного договору, позичальник до 14 числа кожного наступного місяця, щомісячно зобов'язаний сплачувати кредиторові тіло кредиту в розмірі 250,0 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 305 грн або 295 грн, залежно від кількості днів у місяці (а.с. 12).
Відповідно до п. 6.2.6 зазначеного кредитного договору кредитор має право уступати вимогу з повернення кредиту третій стороні без згоди на це позичальника, але зобов'язується інформувати його при виникненні цієї ситуації в п"ятиденний термін. Позичальник не має права робити переказ боргу третій стороні без письмової згоди на це кредитора.
З метою забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту від 14 лютого 2007 року №КСД-01577, у той же день між КС "Добробуд" та ОСОБА_4 укладено договір поруки №14, за умовами якого поручитель зобовязався перед кредитором відповідати за належне виконання позичальником своїх зобов"язань.
Судом встановлено, що КС "Добробуд" умови кредитного договору №КСД-01577 виконані, що стверджується письмовими матеріалами справи та не заперечується ОСОБА_3
Однак, ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконував; останній платіж, в порядку виконання умов кредитного договору, здійснив 14.01.2010 року; дата прострочення чергового платежу та припинення виконання зобов"язань за кредитним договором - 14.02.2010 року; викладене стверджується графіком погашення кредиту і відсотків на а.с. 12, особовою карткою позичальника на а.с. 210 та визнано позивачем, згідно пояснень останнього в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та змісту позовної заяви на а.с. 3 - 10).
15 березня 2013 року між КС "Добробуд" та ОСОБА_2 укладено договір, згідно з умовами якого кредитна спілка відступила ОСОБА_2 право вимоги до ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вищевказаними договорами, а новий кредитор повинен перерахувати на рахунок КС "Добробуд" заборгованість позичальника в розмірі 63357,0 грн., що утворилась станом на час укладення договору відступлення та складається із 6250,0 грн. боргу за тілом кредиту і 57107,0 грн. нарахованих відсотків.
15.03.2013 року на адресу позичальника ОСОБА_3 було спрямовано письмове повідомлення про зміну кредитора на ОСОБА_2, із зазначенням поштової адреси та телефонів останнього. Даний лист отриманий ОСОБА_7 16.03.2013 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15).
Позивачем суду надано копію аналогічного листа про зміну кредитора від 15.03.2013 року, який адресовано поручителю ОСОБА_4 та копію квитанцію про оплату поштового відправлення від 03.09.2013 року (а.с. 51).
На підставі наведених вище договорів позивачем нарахована заборгованість відповідачів у загальному розмірі 69196 грн.07 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 6000,0 грн., 60846 грн.58 коп. - по відсоткам, 703 грн.60 коп. - суми втрат від інфляції, 1645 грн.89 коп. - 3% річних.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та наявність, у зв"язку із цим, заборгованості.
Разом з тим, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановлено, що даний первісний позов, пред"явлений до суду 25.06.2013 року, що стверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду на позовній заяві (а.с. 3), подано з порушенням, без поважних причин, строків позовної давності, виходячи з наступного.
Згідно наведених вище доказів, за кредитним договором передбачено обов"язок позичальника щодо внесення щомісячних платежів, останній платіж здійснено ОСОБА_3 14.01.2010 року, а дата прострочення чергового платежу і припинення виконання зобов"язань за кредитним договором - 14.02.2010 року.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги виконання відповідачем ОСОБА_3 вимог ч.3 ст.257 ЦК України щодо подання заяви про застосування позовної давності (а.с. 68); враховуючи, що про порушення свого права первісний кредитор дізнався не пізніше 15.02.2010 року, а збільшена позовна давність за кредитним договором домовленістю сторін не передбачена; зважаючи, що, відповідно до 514 ЦК України, права ОСОБА_2 є похідними від прав КС "Добробуд", - колегія дійшла висновку, що трирічний строк позовної давності сплинув 15.02.2013 року, тобто не лише на час пред"явлення позову, а також і станом на час укладання договору відступлення права вимоги (15 березня 2013 року).
Колегія звертає увагу, що, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Враховуючи, що у договорі поруки, укладеному між КС "Добробуд" та ОСОБА_4, строк її припинення не встановлено, а строк дії кредитного договору №КСД-01577 від 14 лютого 2007 року визначено до 14 лютого 2012 року; приймаючи до уваги, що лист про зміну кредитора у основному зобов"язанні, з вимогою сплатити заборгованість, на адресу поручителя направлено 03.09.2013 року, - колегія дійшла висновку, що порука припинена, оскільки в шестимісячний строк кредитором вимога до поручителя не пред"явлена.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та необхідність відмови у задоволені даного позову у повному обсязі.
Розглядаючи зустрічний позов про визнання договору уступки вимоги недійсним, колегія виходить з положень ст. 204 ЦК України, де закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний договір відступлення вимоги було укладено КС "Добробуд" та ОСОБА_2 за наявності свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи КС "Добробуд", протоколу засідання спостережної ради КС "Добробуд" від 25.05.2011 року щодо дозволу на укладення договорів відступлення права вимоги за договорами кредиту з обов"язковою сплатою 10% від суми договору відступлення у касу відділення, положення про територіально відокремлене безбалансове відділення №6 "Дніпро" КС "Добробуд" в м. Дніпропетровську, кредитного договору №КСД-01577 від 14.02.2007 року з додатком №1 (графіком погашення кредиту та відсотків), договору поруки №14 від 14.02.2007 року, особової картки позичальника (а.с. 199 - 203, 204, 206, 207, 208, 208, 210). На підтвердження факту переходу права вимоги до нового кредитора ОСОБА_2 надано суду копію квитанції до прибуткового касового ордеру №ПКО-05078, згідно якої КС "Добробуд" прийнято від ОСОБА_2 на "погашення кредиту №КСД-01577 від 14.02.2007" 63375,0 грн. (а.с. 85).
Виходячи з викладененого, приймаючи до уваги, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного ним договору відступлення права вимоги від 15 березня 2013 року, враховуючи, що права та законні інтереси ОСОБА_3 оспорюваним договором не порушені, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що місцевим судом у повному обсязі не встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного вище, вимог ст. ст. 88, 303 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Кредитної спілки "Добробуд" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді