12 лютого 2015 року м. Київ К/800/48447/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М.,
Кочана В.М.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за заявою ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці (далі - УПФ) про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою позивача на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року
Як нововиявленими обставинами вказав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 26.06.2014 року та Європейського Суду з прав людини від 17.07.2014 року, постановлені на його користь. При цьому зазначав, що суд касаційної інстанції вирішив аналогічний спір тільки за інший період, а Європейський Суд встановив порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу цього суду. Вказує на неправильне тлумачення судом ново виявлених обставин.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення заяви без задоволення щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що обставини, вказані позивачем не відносяться до нововиявлених.
Висновок суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального права.
Перелік підстав для провадження за нововиявленими обставинами наведено у частині другій статті 245 КАС України. Відповідно до положень цієї норми підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
За змістом вказаної норми, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов: існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних для розгляду справи (коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому законом порядку спростовують факти, які покладені в основу судового рішення.
Ті обставини, на які посилається позивач, зокрема на судові рішення Вищого адміністративного суду як суду касаційної інстанції від 26.06.2014 року, Європейського Суду з прав людини від 17.07.2014 року, не можуть бути віднесені до нововиявлених, адже вони не містять правових фактів, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін у справі, рішення по якій повинно бути переглянутим за нововиявленими обставинами.
Виходячи зі змісту судового рішення касаційної інстанції, ним підтверджено законність стягнення на користь позивача за період з 18.05.2011 року по 08.05.2012 року середнього заробітку з акціонерної компанії «Укрресурси». В той час у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, яка є предметом перегляду, вирішувалася вимога про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи в акціонерній компанії «Укрресурси» та заробітної плати за період з 17.11.2009 року по 17.05.2011 року.
Європейський Суд з прав людини встановив порушення Україною статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначені судові рішення не спростовують факти, які покладені в основу рішення, що є предметом перегляду за нововиявленими обставинами.
Позивач не позбавлений права у визначеному законом порядку оскаржити постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду в касаційному порядку.
З огляду на викладене, підстав до скасування чи зміни ухвали суду, яка є предметом оскарження, немає.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: