10 лютого 2015 року м. Київ К/800/50767/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Бігули С.В.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом прокурора Солом"янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановила:
У червні 2012 року прокурор Солом"янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 7 411 879 (сім мільйонів чотириста одинадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 94 копійки, з яких: адміністративно-господарська санкція у розмірі 7 366 209 (сім мільйонів триста шістдесят шість тисяч двісті дев'ять) гривень 50 копійок та пеня у розмірі 45 670 (сорок п'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 44 копійки.
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Центренерго" просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" є юридичною особою та перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відокремленими підрозділами Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" є: Вуглегірська теплова електрична станція, Трипільська теплова електрична станція, Зміївська теплова електрична станція, Відособлений структурний підрозділ «Ременерго».
Згідно поданого Публічним акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звіту до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 17.02.2012 про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників 8 180 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 197 осіб, проте, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинна становити - 327 осіб.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що щомісячні звіти за формою 3-ПН, які направлялись структурними підрозділами Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" до Державного центру зайнятості протягом 2011 року свідчать про невиконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній в частині першій статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» (чинного на час виникнення спірних відносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зважаючи на те, що Публічним акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" не було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», щодо створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постановах від 27 травня 2014 року (№21-119а14), від 11 лютого 2014 року (№ 21-485а13), від 28 січня 2014 року (№ 21-476а13), від 19 листопада 2013 року (№. 21-397а13).
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Із урахуванням наведених обставин постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року у справі за позовом прокурора Солом"янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній