"28" січня 2015 р. м. Київ К/9991/29625/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 14 січня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії,
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому зазначав, що у липні 2010 року звернувся із заявою про перерахунок та виплату пенсії на підставі статей 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмову.
Просив суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати здійснити перерахунок державної та додаткової пенсій з 22 травня 2008 року та виплатити заборгованість, зобов'язати здійснювати перерахунок пенсії відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із розрахунку прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, відшкодувати моральну шкоду.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2010 року залишено без розгляду позовну заяву в частині вимог з 22 травня 2008 року по 12 квітня 2010 року.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 14 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року, позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком для основної пенсії та виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком для щомісячної додаткової пенсії починаючи з 13 квітня 2010 року.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що ні Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», ні Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не обмежують право особи-інваліда, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, на отримання визначеного законом мінімального розміру пенсії, а також не обмежують таку можливість в залежності від органу Пенсійного фонду України, в якому перебуває на обліку пенсіонер. При перерахунку пенсії позивача відповідач має застосовувати розмір мінімальної пенсії, встановлений частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки інший розрахунок мінімальної пенсії законами України не встановлений.
Апеляційний суд, залишаючи без змін постанову районного суду, виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував державну та додаткову пенсії у розмірах, менших ніж це передбачено статтями 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з обставин справи, заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначало, що позивач перебуває у них на обліку і йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлену статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 10 серпня 2010 року позивачу було роз'яснено, що для призначення державної пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому необхідно звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про переведення на інший вид пенсійного забезпечення.
Управління Пенсійного фонду України в Вінницькому районі Вінницької області у судах попередніх інстанцій пояснювало, що відповідних заяв від ОСОБА_4 про при-значення йому іншого виду пенсійного забезпечення не надходило.
В порушення вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України суди доводи відповідачів не дослідили і не дали їм правової оцінки, внаслідок чого залишилося не встановленим питання про те, який вид пенсійного забезпечення призначено позивачу й, відповідно, чи дотримується відповідачами законодавство щодо розміру його виплати позивачу.
При новому розгляді справи судам слід врахувати правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 21-540а14, відповідно до якої перехід на інший вид пенсії (повернення до раніше призначеної пенсії) є фактично новим призначенням пенсії, а тому суди повинні перевірити обґрунтованість заперечень відповідача щодо порушення позивачем порядку призначення пенсії при переході на інший вид пенсійного забезпечення.
Визначаючи дату, з якої слід проводити перерахунок пенсії суди попередніх інстанцій виходили з положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, помилково не врахувавши положення частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких перерахунок пенсії та переведенням з одного виду пенсії на інший здійснюється у залежності від дня звернення з відповідною заявою до територіального управління Пенсійного фонду України.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 23 квітня 2012 року по справі № 21-287а11.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є під-ставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково.
Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 14 січня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ І.Я. Олендер /підпис/