05 лютого 2015 року м. Київ К/800/48034/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Штульман І.В.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФ) про зобов'язання відновити виплату надбавки до пенсії за касаційною скаргою позивача на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року,
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати дії ГУ ПФ про скасування надбавки до пенсії на утриманця такими, що не відповідають Конституції України та рішенню Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99;
зобов'язати відповідача відновити виплату зазначеної надбавки з 01.10.2013 року.
Посилався на незаконність оскаржуваного рішення, оскільки донька, яка є студенткою вищого навчального закладу, продовжує перебувати на його утриманні, тому відповідно до статей 16, 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішень Конституційного Суду України, міждержавних угод, він має право на отримання надбавки до пенсії і після досягнення нею 18 років.
Постановою Суворівського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення цих судів скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 є військовим пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-XII. На його утриманні знаходиться донька, яка навчається на стаціонарі у вищому навчальному закладі. Після досягнення дитини повноліття ГУ ПФ припинило виплату надбавки до пенсії позивачу.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що донька позивача досягла повноліття, тому відпала правова підстава до виплати зазначеної надбавки.
Висновок судів відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 16 Закону від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), нараховується надбавка до пенсії за вислугу років на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Стаття 30 Закону № 2262-ХІІ поділяє осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на непрацездатних та працездатних членів сім'ї. Відповідно до частини четвертої цієї норми непрацездатними членами сім'ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) або є інвалідами;
в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років або якщо вони є інвалідами;
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Зазначені у частині шостій статті 30 Закону № 2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім'ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у пункті «а» частини першої статті 16 цього Закону надбавка до пенсії.
Саме до такого висновку зводиться права позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 02.10.2012 року (справа № 21-299а12), яка відповідно частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 є необґрунтованими, оскільки в цьому рішенні тлумачиться положення пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» щодо терміна «член сім'ї».
Міждержавні угоди, які наводив ОСОБА_4 у позовній заяві, також не стосуються пенсійного забезпечення військовослужбовців.
З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Бутенко
І.В. Штульман