10 лютого 2015 року м. Київ К/800/45155/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючої судді: Васильченко Н.В.,
судді: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
при секретарі судового засідання: Романишин О.Р.,
за участі представників: позивача Куцого Р.А.; відповідача Мартиневич А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року №802/1267/14-а у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними карток відмови та стягнення коштів, -
У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" звернулося в суд з позовом до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2014/00029, №401090000/2014/00036, №401090000/2014/00039, №401090000/2014/00043 та №401090000/2014/00047, що прийняті Вінницькою митницею. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплачені ввізне мито в розмірі 9003,88 гривень та податок на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом необґрунтовано відмовлено у митному оформленні солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальна" в режимі вільної торгівлі у зв'язку з неприйняттям сертифікатів походження СТ-1, якими підтверджується країна походження такого товару, оскільки Митним органом не виконані вимоги закону про перевірку достовірності сертифікатів СТ-1 про походження товару №ВYUА4310000145 від 14.03.2014 року, №ВYUА4310000200 від 03.04.2014 року та №ВYUА4310000221 від 09.04.2014 року та не отримані результати їх перевірки. З метою уникнення сплати значних коштів за простій товару на період оскарження рішень митного органу позивач вимушений був подати до митного органу нові митні декларації із застосуванням пільгової ставки ввізного мита як-то зазначено у картках відмови, що оскаржуються, та перерахував до Державного бюджету України суму ввізного мита та податку на додану вартість.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними та скасовані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2014/00029, №401090000/2014/00036, №401090000/2014/00039, №401090000/2014/00043 та №401090000/2014/00047, що прийняті Вінницькою митницею. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплачені ввізне мито в розмірі 9003,88 гривень та податок на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Вінницька митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки митних декларацій, товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Віннторгпром" №401090000.2014.005362 від 24 березня 2014 року, №401090000.2014.006630 від 8 квітня 2014 року, №401090000.2014.007185 від 15 квітня 2014 року, №401090000.2014.008215 від 28 квітня 2014 року, №401090000.2014.008605 від 5 травня 2014 року, товариству відмовлено у митному оформленні солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальна" в режимі вільної торгівлі, про що складені картки відмови.
Підставою для відмови у митному оформленні зазначеного товару слугувало недотримання декларантом пункту 9.1 розділу 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Угодою урядів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (надалі - Правила), що полягає у невідповідності товару критеріям походження, визначеним цими Правилами.
Тобто, незастосування митним органом режиму вільної торгівлі для задекларованого позивачем товару мотивується невідповідністю наданих позивачем сертифікатів про походження товару форми СТ-1, які відповідно до Угоди про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року є документом, на підставі якого митними органами України вирішується питання про надання пільги щодо сплати ввізного мита при митному оформленні товару, у відповідності до вимог пунктів 9.1 та 5.1 Правил.
За результатами перевірки сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № BYUA4310000145 від 14 березня 2014 року, №BYUA4310000200 від 3 квітня 2014 року, № BYUA4310000221 від 9 квітня 2014 року, BYUA4310000277 від 21 квітня 2014 року, BYUA4310000293 від 23 квітня 2014 року Вінницькою митницею встановлено, що отримані документи не в повному обсязі підтверджують зазначений у графі "9" сертифіката про походження товару СТ-1 критерій "П", а саме, що відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Угоди про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (надалі - Угода ) країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.
За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, митним органом встановлено, що в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "Мозирьсоль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, митний орган стверджує, що при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі 9 вказаний критерій "П".
Відтак, на думку Вінницької митниці, згідно із пунктами 9.1 та 5.1 Правил сертифікати форми СТ-1 не можуть визнаватися митним органом для цілей надання товару режиму вільної торгівлі.
Після отримання карток відмови позивачем здійснене митне оформлення товару, задекларованого у митних деклараціях №401090000/2014/005415 від 24 березня 2014 року, №401090000/2014/006633 від 8 квітня 2014 року, №401090000/2014/007198 від 15 квітня 2014 року, №401090000/2014/00043 від 28 квітня 2014 року та №401090000/2014/00047 від 5 травня 2014 року без застосування режиму вільної торгівлі з оплатою за митне оформлення товару в загальному розмірі 10804 гривень 66 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що не отримавши вичерпну інформацію від Гомельського відділення торгово - промислової палати Республіки Білорусь за першим запитом, Вінницькою митницею не вживались заходи щодо направлення повторного запиту для отримання від уповноваженого органу Республіки Білорусь інформації про імпортовану сировину, що була використана при вибництві готової продукції.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Згідно обставин справи предметом спору є правомірність виставленої відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2014/00029, №401090000/2014/00036, №401090000/2014/00039, №401090000/2014/00043 та №401090000/2014/00047, що прийняті Вінницькою митницею.
Відповідно ст. 36 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (Далі - МК України) країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Україна та Республіка Білорусь є сторонами Договору про зону вільної торгівлі, який підписаний державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 18 жовтня 2011 року та ратифікований Законом України "Про ратифікацію Договору про зону вільної торгівлі" від 30 липня 2012 року №5193-VI (надалі - Договір).
Відповідно до частини 1 статті 2 Договору сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно частини 1 статті 4 Договору для визначення країни походження товарів, що походять із Сторін і знаходяться в торговельному обороті між ними, Сторони керуються Правилами визначення країни походження товарів, що є невід'ємною частиною Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (надалі - Правила).
Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав-учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.
Пунктом 6.1 розділу 6 Правил передбачено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі-учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару.
Пунктом 7.4 розділу 7 Правил визначено, що заповнення сертифіката форми СТ-1 повинно відповідати певним вимогам, зокрема, у графі 9 - "Критерій походження", зазначається критерій походження товарів "Д1905" у разі, якщо товар, був підданий достатній обробці (переробці), із вказівкою перших чотирьох цифр коду товарної позиції за ТН ЗЕД кінцевої продукції, наприклад - 1905.
Згідно з пунктом 9.1 розділу 9 Правил сертифікат може бути не визнаний митними органами країни ввезення для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі в разі, якщо товар, зазначений у сертифікаті, не відповідає умовам, передбаченим п.5.1 цих Правил.
Таким чином, товар, імпортований на митну територію України, може користуватися режимом вільної торгівлі у разі, коли декларантом до органу доходів і зборів поданий сертифікат про його походження, який підтверджує, що країною походження товару є одна з держав-учасниць Договору.
Відповідно ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.
До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.
Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Судами встанвлено, що з метою митного оформлення імпортованого товару у режимі вільної торгівлі ТОВ ВКФ "Віннторгпром" надані митному органу сертифікати про походження товару форми СТ-1 № BYUA4310000145 від 14 березня 2014 року, № BYUA4310000200 від 3 квітня 2014 року, №BYUA4310000221 від 9 квітня 2014 року, BYUA4310000277 від 21 квітня 2014 року, BYUA4310000293 від 23 квітня 2014 року.
Також, до Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь направлялися запити щодо надання інформації про імпортну сировину, що використана у виробництві готової продукції, та підтвердження інформації про виконання технологічних операцій при виробництві експортованого товару.
На думку представника митного органу листом-відповіддю Гомельського відділення торгово - промислової палати Республіки Білорусь не надана вичерпна інформація щодо підтвердження країни походження імпортованого позивачем товару.
При цьому, Вінницькою митницею не направлялися запити до компетентних органів Республіки Білорусь щодо підтвердження сертифікатів про походження товару форми СТ-1 № BYUA4310000145 від 14 березня 2014 року, № BYUA4310000200 від 03 квітня 2014 року, № BYUA4310000221 від 09 квітня 2014 року, BYUA4310000277 від 21 квітня 2014 року, BYUA4310000293 від 23 квітня 2014 року.
Митний орган фактично не досліджував зазначені сертифікати, а при прийнятті оскаржених рішень виходив з обставин, що стосувалися іншого сертифікату про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 5 липня 2012 року.
Разом з тим, листом Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11 листопада 2013 року за №08-17/20385-11 підтверджена правомірність видачі сертифікату про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 5 липня 2012 року, а також те, що експортована сіль поварена виварочна "Універсальна", виготовлена на ВАТ "Мозирсіль", має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару згідно з Угодою про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року.
Згідно пункту 2.1 Розділу 2 Угоди про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробки/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.
Судами встановлено, що в процесі виробництва солі повареної, виварочної екстра таблетованої "Універсальна" відправником ВАТ "Мозирьсоль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі "9" вказано критерій "П".
Відповідно до статті 1 Угоди про зону вільної торгівлі від 18 жовтня 2011 року сторона (учасник Угоди) не застосовує мита та інші платежі, еквівалентні миту, стосовно імпорту товару з митної території іншої Сторони - учасниці Угоди. При цьому, Республіка Киргизія також є учасницею даної Угоди, а не третьою країною, а тому і її товар (сировина) згідно з пунктом 2.1 Розділу 2 Угоди про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року не підпадає під визначення товару третіх країн.
Крім цього, відповідно до п. 2.7 Правил, якщо продукт, походження якого відповідає умовам цих Правил, використовується у виробництві іншого товару, то вимоги до походження, що застосовуються до матеріалів, використаних для виробництва цього продукту, не враховуються під час визначення країни походження товару.
Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що товар сіль поварена харчова, виварочна екстра таблетована "Універсальна", заявлена позивачем до митного оформлення по митних деклараціях має походження з Республіки Білорусь і відповідає вимогам правил визначення країни походження товару згідно з Угодою про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року, при цьому картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2014/00029, №401090000/2014/00036, №401090000/2014/00039, №401090000/2014/00043 та №401090000/2014/00047 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
Щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та митних платежів колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.
Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.
Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.
За вимогами ч.1 ст.301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Отже, рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №401090000/2014/00029, №401090000/2014/00036, №401090000/2014/00039, №401090000/2014/00043 та №401090000/2014/00047, що прийняті Вінницькою митницею обґрунтоване і в цій частині підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 9003,88 гривень та податку на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень.
Виходячи з наведеного в позовних вимогах щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 9003,88 гривень та податку на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень необхідно відмовити як у необґрунтованих.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Враховуючи наведене, відповідно п.4 ст.223 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції підлягає касуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні із скасуванням в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 9003,88 гривень та податку на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень, з відмовою в задоволенні позову в цій частині. В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року по справі №802/1267/14-а скасувати.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2014 року по справі №802/1267/14-а змінити, скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "Віннторгпром" надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 9003,88 гривень та податку на додану вартість в розмірі 1800,78 гривень в задоволенні позову в цій частині відмовити. В решті постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: