03 лютого 2015 року м. Київ К/800/46605/13
К/800/46213/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швець В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року, -
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів № 82 від 23.01.2012р. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та №58 о/с від 16.02.2012р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4; поновлення на посаді начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління МВС України в Одеській області змінити в наказі №58 о/с від 16.02.2012р. дату звільнення ОСОБА_4 з 17.02.2012р. на 05.03.2012р. Зобов'язано Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за період з 17.02.2012р. по 05.03.2012р. В решті позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п.1 наказ начальника Головного Управління МВС України в Одеській області №82 від 23.01.2012р. «Про покарання працівників ВКМСД Київського РВ та ОМУ ГУМВС в області» в частині звільнення майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУМВС України в Одеській області №58-ос від 16.02.2012р. про звільнення майора ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновлено майора ОСОБА_4 на посаді начальника ВКМСД Київського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області та стягнуто з ГУМВС України в Одеській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Київський районний відділ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області не погодились з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року і звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.
Відповідно до послужного списку ОСОБА_4 з лютого 2000р. працював в органах внутрішніх справ на різних посадах, а з серпня 2011р. на посаді начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
За ініціативою начальника ВКМСД Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4, 21.11.2011р. був підготовлений запит до Київського районного суду м.Одеси за вих.31\19-7693 (а.с.157) за підписом заступника начальника РВ, про надання відомостей по прийнятим рішенням за адміністративними справами, направленими до суду в період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р.
Головою Київського районного суду м.Одеси надана відповідь, що за вказаний період на розгляд суду надійшло та розглянуто адміністративних протоколів відносно 207 осіб.
Отже, було встановлено, що до районного суду працівниками відділу не було направлено адміністративних протоколів відносно понад 173 осіб, чим допустили порушення порядку розгляду адміністративних справ.
За вказаними порушенням у грудні 2011р. було призначено службове розслідування, з висновків якого стало відомо, що грубі порушення були допущенні працівниками Київського РВ, безпосередньо відділу ВКМСД, якім керував позивач. Згідно висновку службового розслідування від 11.01.2012р. рекомендовано усіх працівників, винних у допущенних порушеннях притягнути до дисциплінарної відповідальності, а ОСОБА_4 рекомендовано звільнити з займаної посади за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Виходячи із висновків службового розслідування, атестаційного листа від лютого 2012р., наказом Начальника Головного Управління МВС України в Одеській області №82 від 23.01.2012р. (п.1) ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубі порушення ст.ст.7,8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, шляхом звільнення за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №58-ос від 16.02.2012р. ОСОБА_4 у відповідності до Положення звільнено в запас Збройних Сил за п.66 (дискредитацію).
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вищевказаного наказу Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті вищевказаних наказів ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справи за допущенні правопорушення, у відповідності до діючого законодавства. Враховуючи, що на час видання наказу про звільнення позивач знаходився на лікарняному, суд вважав можливим змінити дату звільнення з 16.02.2012 року на 05.03.2012 рік.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд дійшов протилежного висновку, з посиланням на те, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області передчасно, без достатніх підстав застосовано до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ на підставі п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Також зазначив, що відповідачем порушений порядок звільнення позивача з займаної посади, оскільки відповідно до листків непрацездатності та листа Сектору медичного забезпечення ГУМВС від 26.09.2012 року за них. №17/202-Б, ОСОБА_4 з 12.01.2012 по 27.01.2012 року, з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року, з 06.02.2012 року по 22.02.2012 року, з 23.02.2012 року по 02.03.2012 року знаходився на лікарняному. Таким чином, під час прийняття оскаржуваних наказів, позивач перебував на лікарняному.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.
Відповідно до п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, приходимо до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Ці вимоги відображені у статті 5 Закону України «Про державну службу», Кодексі честі працівника органів внутрішніх справ, Етичному кодексі працівника органів внутрішніх справ та інших нормативно-правових актах, що регулюють діяльність органів системи МВС України та їх особового складу.
Тому під вчинками, що дискредитують звання працівника ОВС та власне органи внутрішніх справ, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби в ОВС; систематичне поширення компрометуючої ОВС України інформації за допомогою засобів мас-медіа.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач допустив безконтрольність відносно своїх підлеглих, що призвело до не направлення працівниками відділу адміністративних протоколів до суду відносно більш 173 осіб.
Відповідно до послужного списку та довідки позивач, приступив до виконання обов'язків начальника ВКМСД Київського РВ в серпні 2011р.
Згідно функціональних обов'язків співробітників відділу, на начальника ВКМСД покладені певні обов'язки, у тому числі контролювати своєчасність та законність прийняття заходів по заявам, повідомленням про злочин, що скоєні неповнолітніми, а також уважний розгляд скарг громадян.
Отже, вказаними функціональними обов'язками визначені загальні положення начальника ВКМСД, щодо контролю за діяльністю підлеглих щодо порядку оформлення та направлення на розгляд до суду адміністративних протоколів. Чітких обов'язків, з цього приводу, визначено не було. Тобто в посадовій інструкції не було визначено у чому полягає цей контроль, його періодичність у часі (помісячно, списком або кожного протоколу окремо).
Відповідно до п.2.1 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, Затвердженої наказом МВС №185 від 22.02.2001р. при вчиненні громадянами правопорушення уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ згідно зі статтями 254,255КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не був складений жодний протокол про адміністративне правопорушення, усі протоколи про адміністративні правопорушення складені його підлеглими за певний час, у тому числі і до призначення позивача на вказану посаду.
ОСОБА_4 допустив дисциплінарний проступок, який полягає у тому, що він не перевірив роботу підлеглих щодо своєчасного направлення адміністративних протоколів на розгляд та вирішення до суду.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду, що застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу є необґрунтованим, оскільки відповідачем не доведено та не надано відповідних доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем скоєно вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Більше того, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Судом апеляційної інстанції встановлений факт перебування позивача на лікарняному в період його звільнення із займаної посади, порушення норм якої впливає на законність та обґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо незаконного прийняття наказів № 82 від 23.01.2012р. Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та №58 о/с від 16.02.2012р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4, оскільки оскаржувані накази були прийняті з порушенням Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та під час перебування позивача в період його тимчасової непрацездатності.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Київського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець