"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64268/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014
у справі № 826/2314/13-а
за позовом приватного підприємства "Укргеомін" (далі - Підприємство)
до ДПІ
про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2014 року Підприємство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ від 04.02.2014 № 33-22, а також визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 04.02.2014 № 9/22-07 про опис майна у податкову заставу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податкове повідомлення-рішення від 26.02.2013 № 0006742207 не було вручено платникові з підстав допущення технологічної помилки з боку поштового відділення, у зв'язку з чим грошове зобов'язання за цим рішенням не набуло статусу узгодженого, а тому направлення платникові податкової вимоги та здійснення заходів з опису майна у податкову заставу є передчасним.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Підприємства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що податкове повідомлення-рішення було направлено позивачеві листом з повідомленням про вручення, тобто з дотриманням порядку, установленого пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК), тому відсутні підстави вважати нараховане Підприємству грошове зобов'язання неузгодженим.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення ДПІ документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Гранітоль», товариством з обмеженою відповідальністю «Аякстрейд», товариством з обмеженою відповідальністю «Плас-Консалтинг» з 01.01.2012 по 30.09.2013 (оформленої актом від 14.11.2013 № 359/1-22-07/31026254) відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 № 0006742201, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 357 451 грн. (у тому числі 285 961 грн. за основним платежем та 71490 грн. за штрафними санкціями).
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано на юридичну адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак цей лист було повернуто поштою відправникові з причин відсутності адресата за вказаною адресою.
Згідно з інформацією, отриманою від Південного поштамту Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (лист від 31.03.2014 № п38-10-С-20, а.с. 85), за юридичною адресою Підприємства (м. Київ, пр. Науки, 11а, 03028) знаходиться торговельний центр; вивіска з названою Підприємства та абонентка скринька у будівлі відсутні; адресований позивачеві лист було повернуто листоношею до відділення зв'язку з відміткою ф.8 «не розшук»; за порушення технологічної дисципліни до оператора відділення зв'язку будуть вжиті заходи матеріального впливу.
На підставі цього, суди обох попередніх інстанцій зазначили, що внаслідок неотримання позивачем податкового повідомлення-рішення з вини відділення поштового зв'язку грошове зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням не набуло статусу узгодженого.
Згідно з пунктом 56.3 статті 56 ПК скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
За правилами підпунктом 56.17.1 пункту 56.17 цієї ж статті ПК процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Таким чином, наведені норми податкового законодавства пов'язують можливість узгодження грошового зобов'язання з фактом отримання платником податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.
Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 ПК податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, за умови надсилання податковим органом податкового повідомлення-рішення за податковою адресою платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення єдиним випадком, при якому податкове повідомлення-рішення вважається неврученим, є його невручення через помилку, допущену податковим органом.
У даному випадку, як встановили суди, невручення спірного податкового повідомлення-рішення відбулося з вини поштової установи. При цьому у судів були відсутні підстави для перекладення поштових ризиків на контролюючий орган.
Так, правовідносини між позивачем та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» врегульовані у договорі від 08.11.2013 про надання послуг зв'язку з доставки пошти об'єктом поштового зв'язку Київ-28, в якому визначено порядок надання поштою Підприємству послуг з доставки поштових відправлень, взаємні права та обов'язки сторін, відповідальність учасників договору за порушення його умов.
Таким чином, Підприємство повинно нести відповідальність за збої у роботі з його поштовим відділенням, позаяк саме Підприємство має найкращі можливості для мінімізації поштових ризиків на даній стадії.
Фактично, поштове відділення адресата, індекс якого останній зазначає у своїй документації, є агентом такого адресата. Тому будь-які збої на стадії взаємовідносин цього поштового агента та самого адресата (вручення неуповноваженій особі, недотримання відділенням правил сповіщення адресата про рекомендований лист, що надійшов, тощо) перебувають у зоні ризику адресата.
Відправник не повинен зазнавати негативних наслідків внаслідок невжиття адресатом ефективних заходів з організації взаємодії з власним поштовим відділенням при обробці поштової кореспонденції.
Наведене узгоджується з загальноприйнятим принципом оптимального розподілу ризиків, який передбачає перекладення ризиків на ту особу, яка може найбільш ефективно ними управляти.
А відтак мотиви, покладені судами в основу рішень про задоволення даного позову, не можна визнати обґрунтованими. Для вирішення цього спору судам необхідно було надати правову оцінку правомірності надіслання ДПІ податкової вигоди платником та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у світлі вручення податковим органом податкового повідомлення-рішення Підприємству в установленому порядку. Наведене передбачало здійснення судами перевірки дотримання ДПІ вимог статті 59, 89 ПК, що, однак не було зроблено судами.
З огляду на допущені судовими інстанціями порушення матеріального та процесуального права, які не можуть бути усунені касаційним судом з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі № 826/2314/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько