"04" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/43375/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
при секретарі Стадницькій Ю.Є.,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - Дутки-Гефки Х.М.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012
у справі № 2а-10610/11/2670
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСТІМ" (далі - Товариство)
до ДПІ та Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА)
про визнання нечинним рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, позов задоволено частково; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.07.2011 № 0001772302 та від 11.07.2011 № 0001782302; у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ щодо встановлення порушень в акті перевірки від 20.06.2011 № 4824/23-2-2247849 та щодо зобов'язання ДПА провести перевірку стану організації роботи ДПІ відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з реальності виконання господарських операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міг» (далі - ТОВ «БК «Міг») та з товариством з обмеженою відповідальністю «Ціль-Інвест» (далі - ТОВ «Ціль-Інвест»).
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на те, що судами не досліджено обставини фінансово-господарської діяльності названих контрагентів у світлі наявності об'єктивної можливості виконати підрядні роботи в задекларованих обсягах, не надано правову оцінку доводам податкової інспекції щодо фіктивності спірних постачальників, які підтверджують номінальне оформлення цих операцій первинними документами виключно для створення наслідків у податковому обліку.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги ДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, оформлену актом від 20.06.2011 № 4824/23-2-2247849.
Під час цієї перевірки податкова інспекція не визнала право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання будівельних робіт у ТОВ «Ціль-Інвест» та у ТОВ «БК «Міг» у зв'язку з фіктивним характером цих операцій. Наведене стало підставою для прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення від 11.07.2011 № 0001772302, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 67723 грн. за штрафними санкціями, та податкового повідомлення-рішення від 11.07.2011 № 0001782302, згідно з яким Товариству нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 491 084 грн. (у тому числі 1 992 867 грн. за основним платежем та 498 217 грн. за штрафними санкціями).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Перевіряючи законність оспорюваних донарахувань, судові інстанцій встановили, що на підтвердження реальності господарських операцій з названими постачальниками Товариством подано договори будівельного підряду, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, проаналізувавши які, суди визнали їх такими, що дозволяють з достатнім ступенем достовірності зробити висновок про реальність господарських взаємовідносин між платником та названими контрагентами.
Однак при цьому не отримали належної правової оцінки доводи ДПІ про відсутність у цих постачальників об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на наявність у них ознак фіктивних суб'єктів господарювання, а саме - місцезнаходження за адресою масової реєстрації, відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, незвітування до контролюючого органу.
Слід зазначити, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо для цілей оподаткування обліковані операції не у відповідності з їх економічним змістом або операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Якщо за наслідками оцінки поданих податковим органом та платником доказів за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійде висновку про невідповідність сформованих даних податкового обліку реальним фактам підприємницької діяльності, то суд повинен визначити обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування, виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції.
Тому з огляду на виявлені під час вирішення цього спору факти судам необхідно було більш ретельно перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договорами підряду, укладеними позивачем з ТОВ «Ціль-Інвест» та з ТОВ «БК «Міг», з'ясувавши, чиїми силами виконувалися зазначені підрядні роботи, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином Товариством було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.
Також судам слід було витребувати виписки з банківських рахунків названих постачальників з метою перевірки наявності у них витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, витрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, що виникли у зв'язку з реальним виконанням спірних операцій.
Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам ДПІ, якими вона мотивує порушення Товариством правил оподаткування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються; касаційним судом не виявлено порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі. Надана судами правова оцінка обставин справи, відповідно до якої висновки акта перевірки не підлягають оскарженню, є правильною.
З огляду на реорганізацію ДПА Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити її правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.
За таких обставин, керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Замінити Державну податкову адміністрацію України її правонаступником Міністерством доходів і зборів України.
2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задовольнити частково.
3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-10610/11/2670 скасувати в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.07.2011 № 0001772302 та від 11.07.2011 № 0001782302.
У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 у справі № 2а-10610/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько