03 лютого 2015 року м. Київ К/800/24561/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швеця В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року, -
ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ в м. Києві про визнання протиправними дій, вчинених під час затримання 05.02.2011 з 18 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. 08.02.2011.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними дії працівників Лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, вчинені під час затримання ОСОБА_4, 05.02.2011 з 18 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. 08.02.2011.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року, а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року та залишити в силі постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2012 року,
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відсутні публічно-правові відносини.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновкам суду апеляційної інстанції на підставі наступного.
До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до поняття «справа адміністративної юрисдикції», наведеного у п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, під нею розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Поняття «суб'єкт владних повноважень» - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 р. визначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані вимоги позивача виникли на підставі його затримання оперуповноваженими СБНОН Лінійного управління в метрополітені, підпорядкованого ГУ МВС України в м. Києві Жуком Є.Ю., Малінським О.В., Ліневичем А.С. біля вхідних дверей власної квартири АДРЕСА_1 та його утримання в Лілейному управлінні протягом 3 діб..
Таким чином, дії посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) по вирішенню питання про затримання та утримання позивача в Лілейному управлінні протягом 3 діб не належать до сфери управлінської діяльності і регулюються нормами кримінально-процесуального закону.
У вищезгаданому рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 р. також зазначається, що положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначається ст. 17 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позовна заява ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки ці правовідносини врегульовані кримінально процесуальним законодавством України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується із висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - без змін, оскільки суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець