03 лютого 2015 року м. Київ К/800/2793/13
К/800/2798/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швеця В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній Залізниці про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року та за касаційною скаргою ОСОБА_5 на окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року, -
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування наказів начальника Управління Міністерства Внутрішніх справ України на Південно-західній залізниці від 13 квітня 2012 року №80 о/с та №81 о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ у запас за порушення дисципліни і поновити його на раніше займаній посаді в органах внутрішніх справ з виплатою втраченого грошового утримання за час вимушеного прогулу.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року залишено без змін.
ОСОБА_4 не погодився з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Також ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 не погоджуючись з окремою ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року та ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, звернулись до суду з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 з березня 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора патрульної служби 1-ї роти батальйону патрульної служби при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці.
Наказом УМВС України на Південно-Західній залізниці від 13 квітня 2012 року №81 о/с старшого сержанта міліції ОСОБА_4 звільнено із 13 квітня 2012 року з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п.63 «є» (за порушення дисципліни ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Підставою для видання цього наказу став наказ відповідача №80 о/с від 13 квітня 2012 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Управління, яким наказано звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці від 13 квітня 2012 року №81 о/с та наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці від 13 квітня 2012 року №80 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх спав за порушення дисципліни.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився Житомирський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що при прийнятті вищевказаних наказів Міністерством Внутрішніх справ України на Південно-західній залізниці від 13 квітня 2012 року №80 о/с та №81 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх спав за порушення дисципліни дотримані вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції щодо порядку проведення службових розслідувань, що призвели до законного звільнення позивача.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.
Відповідно до пункту 63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Частиною 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, який визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Згідно матеріалів службового розслідування від 13 квітня 2012 року вбачається, що позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, який полягав у керуванні останнім транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, ігнорування неодноразових вимог МВС України та Управління щодо недопущення порушень транспортної дисципліни, порушенні вимог п.п 1,10 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, відповідно до яких службова дисципліна зобов'язує виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.
Відповідно до п. 3.17 наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», до працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, приймати безальтернативне рішення звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують такі факти, понижувати в посаді. Інформацію про такі випадки доводити до відома особового складу.
Пунктом 3.7 наказу МВС України від 26.03.2010 року № 90 «Про стан дисципліни й законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращання» вирішено вживати суворих заходів дисциплінарного впливу до працівників, які допускають порушення Правил дорожнього руху, випадки керування транспортними засобами без відповідних документів, не розмитненими, не зареєстрованими і не придатними до експлуатації автомобілями, а також до працівників Державтоінспекції, які не реагують на такі факти. За результатами службового розслідування стосовно працівників, які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, вирішувати питання про їх звільнення з органів внутрішніх справ.
З врахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили, що відповідачем при звільненні позивача з органів внутрішніх справ не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати звільнення незаконним, та прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. При цьому вид дисциплінарного стягнення є пропорційним ступеню скоєного проступку.
При цьому суд касаційної інстанції також погоджується з обґрунтованістю винесення окремої ухвали, якою ініційовано перед прокуратурою Житомирської області в порядку ст.97 КПК України питання про притягнення ОСОБА_5, як свідка, до кримінальної відповідальності за давання завідомо неправдивих показань, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що в адміністративній справі приведений до присяги і допитаний як свідок ОСОБА_5 став давати неправдиві показання, які не узгоджуються з його показаннями та поясненнями, які він давав, в тому числі власноручно, під час досудового слідства, в ході розгляду кримінальної справи, в ході проведення службової перевірки, а також з іншими доказами в справі.
Оскільки приписами ст. 166 КАС України, суду надано право на реагування під час розгляду справи порушень закону то суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю прийняття окремої ухвали від Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року щодо вжиття заходів порушення закону .
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, окрема ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець