05 лютого 2015 року м. Київ справа № 800/243/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Муравйова О.В., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,
представника позивача Ткачука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним
позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк»
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія)
про визнання протиправним та скасування рішення,-
17.04.2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Вищого адміністративного суду України, як суду першої інстанції, із адміністративним позовом до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 06.02.2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду м. Донецька ОСОБА_7.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.10.2013 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) зі скаргою щодо порушень норм чинного законодавства суддею Ленінського районного суду м. Донецька ОСОБА_7 при винесені ухвали від 13.09.2013 року про проведення обшуку в приміщеннях ПАТ «Укрсоцбанк», а саме порушенням спеціальних правил територіальної підсудності. Листом від 25.11.2013 року ВРЮ повідомила ПАТ «Укрсоцбанк» про направлення скарги банку з доповненнями на розгляд ВККС для розгляду питання про притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності. Втім за результатами розгляду скарги ПАТ «Укрсоцбанк» відповідачем було прийнято рішення від 06.02.2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду м. Донецька ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю підстав для дисциплінарної відповідальності судді, передбачених ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI). Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві, в зв'язку з чим просив визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 06.02.2014 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду м. Донецька ОСОБА_7 та стягнути судові витрати.
26 січня 2015 року представник відповідача до початку розгляду справи подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що право на оскарження рішення відповідача, що здійснює дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти останнього в порядку передбаченому законом.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення зазначеного клопотання заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши думку сторін, встановивши обставини справи в частині порушеного питання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у даній адміністративній справі підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2013 року позивач звернувся до ВРЮ зі скаргою про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Ленінського районного суду м. Донецька за постановлення ухвали про проведення обшуку в приміщеннях ПАТ «Укрсоцбанк» з порушенням спеціальних правил територіальної підсудності.
Листом від 25.11.2013 року ВРЮ повідомила ПАТ «Укрсоцбанк» про направлення скарги банку з доповненнями на розгляд ВККС для розгляду питання про притягнення судді ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням ВККС від 06.02.2014 року відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Ленінського районного суду м. Донецька ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю підстав для дисциплінарної відповідальності судді, передбачених ст. 83 Закон № 2453-VI.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Дана норма Конституції України є основою для вирішення питання про обсяг та зміст правового регулювання відносин щодо розгляду звернень громадян та юридичних осіб.
Базовим законодавчим актом у цій сфері є Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що кожна особа має право звертатися до органів суддівського самоврядування та їх уповноважених осіб із повідомленнями, пропозиціями та заявами з питань внутрішньої діяльності судів, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя. До таких звернень належать і заяви та повідомлення, які містять відомості про наявність у діянні судді ознак дисциплінарного проступку або порушення ним присяги. Бездіяльність цих органів та уповноважених осіб щодо розгляду зазначених звернень і щодо повідомлення громадян про його результати може бути предметом адміністративного позову.
Відповідно до частин 1, 3 статті 113 Закон № 2453-VI для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.
За таких обставин, органам суддівського самоврядування, уповноваженим особам цих органів делеговані певні управлінські повноваження, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано, зокрема, пунктом 3 частини 1 статті 131 Конституції України, а також статтями 83-89, 113, 114 Закон № 2453-VI.
За змістом статті 83 Закону № 2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Згідно частин 1, 2 статті 84 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення ВККС відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Водночас спеціальний порядок дисциплінарного провадження щодо суддів має забезпечувати їх незалежність від незаконного стороннього впливу.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 89 Закону № 2453-VI передбачено, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або Вищого адміністративного суду України не пізніше одного місяця з дня вручення йому чи отримання поштою копії рішення.
Таким чином, право на оскарження рішення відповідача, що здійснює дисциплінарне провадження, мають лише суб'єкти останнього в порядку, передбаченому законом. Особи, які не є суб'єктами дисциплінарного провадження щодо суддів, не мають права оскаржувати рішення визначених законом органів за результатами такого провадження.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 липня 2014 року у справі № 21-211а14, яка, відповідно до приписів частини 1 статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи викладене, а також те, що адміністративна процесуальна дієздатність заявника у правовідносинах щодо вирішення питання дисциплінарної відповідальності судді законодавчо обмежена (стаття 89 Закону № 2453-VI), колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
Керуючись статтями 157, 160, 167, 171-1 КАС України, колегія суддів, -
Провадження у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова
Судді: (підпис) М.І. Костенко
(підпис) Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов І.В. Приходько
З оригіналом згідно
Помічник судді Паніотова В.Г.