04 лютого 2015 року м. Київ К/800/48293/14
Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року
у справі № 804/7524/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСК» (далі - позивач, ТОВ «ЕСК»)
до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька південна ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «ЕСК» звернулось у травні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000511520 від 14.05.2013 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на належного відповідача Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності сум зазначених в декларації з ПДВ за грудень 2011 року та січень 2012 року, за результатами якої складено акт від 19.04.2013 року № 88/152/24447421, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем: завищено податкових кредит по декларації з ПДВ за грудень 2011 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на суму 223 149,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2011 року в сумі 223 149,00 гривень.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000511520 від 14.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 549 812,50 гривень, у тому числі за основним платежем 439 850,00 гривень та за штрафними санкціями 109 962,50 гривні.
В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач подавши 29.03.2013 року уточнюючі розрахунки до декларації з ПДВ за грудень 2011 року та до декларації з ПДВ за січень 2012 року, якими зменшено податковий кредит по р. 16.1 «коригування згідно із статтею 192 розділу V Кодексу обсягів при дбання та податкового кредиту, який було включено у р. 10.1» на суму ПДВ 223 149,00 гривень (декларація за грудень 2011 року) і на суму 216 701,00 гривня (декларація з ПДВ за січень 2012 року) та на таку ж саму суму збільшує податковий кредит по р. 10 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження,створення) з податком на до дану вартість на митній території України товарів/послуг на необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою». При цьому, до р. 10 включено податкові накладні, виписані в листопаді та грудні 2011 року, тобто по яким сплив термін 365 днів, що є порушенням п. 198.6 ст. 198 ПК України, з відповідальністю передбаченою п. 123.1 ст. 123 ПК України. Відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на суму 223 149,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2011 року в сумі 223 149,00 гривень.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Відповідно до абз.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за грудень 2011 року та січень 2012 року позивачем були сформовані електронна податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2011 року та додаток № 1, 5 до неї від 18.01.2012 року (вх. № 903721548) та електрона податкова декларація за січень 2012 року та додаток № 1, 5 до неї від 20.02.2012 року (вх. 9006788050). Про отримання електронної звітності за грудень 2011 року, січень 2012 року позивачем були отримані квитанції № 1, № 2.
Також, судами встановлено, що сума податкового кредиту за грудень 2011 року сформована позивачем внаслідок включення до податкової звітності податкових накладних, які були виписані у листопаді, а отримані з запізненням у грудні 2011 року, що підтверджується дослідженою судами копією з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року. Сума податкового кредиту за січень 2012 року сформована позивачем внаслідок включення до податкової звітності податкових накладних, які були виписані у грудні 2011 року, а отримані з запізненням у січні 2012 року, що підтверджується дослідженою судами копією з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року.
Отже, судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірна сума податкового кредиту за грудень 2011 року та січень 2012 року сформована позивачем на підставі податкових накладних, які були внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних в межах 365 днів.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.156, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Це право платника податків обмежується положеннями п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.
Водночас, згідно з абз.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).
Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність дій позивача, коли той включив до податкового кредиту сплачені суми податку після отримання податкових накладних в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року та достовірність сум зазначених в цих деклараціях були предметом перевірки, висновки якої зазначено в акті перевірки № 385/152/24447421 від 24.09.2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЕСК» з питань достовірності сум зазначених в декларації з ПДВ за грудень 2011 року та січень 2012 року, за період з 01.12.2011 року по 31.01.2012 року», проведеною Криворізькою південною ОДПІ.
Судами зазначено, що результатами вищезазначеної перевірки встановлено, що підприємством допущено методологічну помилку, яка не вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: замість р. 10.1 «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг на необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставкою» податкові накладні, які були отримані з запізненням включено до р. 16.1 «коригування згідно із статтею 192 розділу V Кодексу обсягів придбання та податкового кредиту, який було включено у р. 10.1». За результатами акту перевірки № 385/152/24447421 від 24.09.2012 року до позивача штрафні санкції не застосовані.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2013 року позивач подав відповідачу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2011 року та до декларації з ПДВ за січень 2012 року, де здійснює виправлення помилки по зазначенню в деклараціях сум сплаченого податку з р. 16.1 до р. 10.1. у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість.
Сума податкового кредиту р. 17, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду р. 18 та сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду р. 25 залишилися незмінними.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суди попередніх інстанцій вірно вважали висновок відповідача, зроблений в акті перевірки, з урахуванням уточнюючого розрахунку про зменшення податкового кредиту по р. 16.1 та збільшення податкового кредиту по р. 10.1 в деклараціях з податку на додану вартість безпідставним, оскільки суми податкового кредиту, які зазначені у р.17 залишилася незмінними та не спричинили зміну суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет р. 18, р. 25.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що не відповідає дійсності висновок відповідача про включення до р. 10.1 податкових накладних виписаних в листопаді та грудні 2011 року, тобто по яким сплив термін 365 днів, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, тому що до податкового кредиту у деклараціях позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року включені суми податку на підставі податкових накладних виписаних у листопаді, грудні 2011 року, з зазначенням їх у розділі II декларації «Податковий кредит» р. 17, у якому зазначається сума значень рядків (10.1+12.1+12.2+12.4+15.1+16(- чи +)).
Судами встановлено, що позивачем допущена методологічна помилка позивача по віднесенню сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі податкових накладних з зазначенням їх у р. 16.1 не позначилась при визначенні загальної суми податкового кредиту у р. 17 податкової декларації з податку на додану вартість, що не заперечує і відповідач в акті перевірки позивача. Наданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням методологічної помилки по зазначенню в деклараціях сум сплаченого податку з р. 16.1 до р. 10.1 у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року не призвів до заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2011 року в сумі 50 293,00 гривні. Позивачем було сплачено кошти в розмірі 51 000,00 гривень, що підтверджується дослідженими судами платіжними дорученнями. Наданий позивачем уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням методологічної помилки по зазначенню в деклараціях сум сплаченого податку з р. 16.1 до р. 10.1. у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року також не призвів до заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2012 року в сумі 70 081,00 гривня. Позивачем було сплачено кошти в розмірі 70 100,00 гривень, що підтверджується дослідженим судами платіжним дорученням.
Підстава до надання позивачем відповідачу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за грудень 2011 року та до декларації з ПДВ за січень 2012 року передбачена п. 50.1 ст. 50 ПК України.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 календарних днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судами встановлено, що позивач, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року та січень 2012 року, які були надані відповідачу 29.03.2013 року, не вносив зміни в р. 17 розділу II «Податковий кредит», р. 18, р. 25 розділу III «Розрахунки за звітний період» податкової декларації з податку на додану вартість.
Таким чином, судами вірно зазначено, що строки, передбачені п. 198.6 ст. 198 ПК України не розповсюджуються на дії позивача стосовно подання відповідачу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року та січень 2012 року, оскільки сума податкового кредиту ним не коригувалась.
Окремо, судами зазначено, що спірним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на суму 439 850,00 гривень (тобто за грудень 2011 року та січень 2012 року). Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків акту перевірки, однак висновком акту перевірки позивача встановлено лише завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2011 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на суму 223 149,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2011 року в сумі 223 149,00 гривень. Про встановлення завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень 2012 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) на суму 216 701,00 гривня, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2012 року в сумі 216 701,00 гривня у висновках акту перевірки не зазначено.
Крім того, окрему увагу суди попередніх інстанцій вірно звернули на те, що наказ про проведення перевірки позивач отримав лише 25.04.2013 року, в зв'язку з тим, що відповідач невірно вказав поштовий індекс знаходження ТОВ «ЕСК» - 50025, тоді як поштовий індекс юридичної адреси позивача - 50026, що підтверджується наданими представниками позивача до суду доказами.
Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, суди дійшли висновку, що відповідачем не були дотримані норми ПК України, що позбавило права позивача виконати свій обов'язок по наданню до податкової служби письмових пояснень та їх документального підтвердження по питанню достовірності сум зазначених в деклараціях з ПДВ за грудень 2011 року та січень 2012 року.
З урахування вищевикладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно, обґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ «ЕСК».
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2014 року у справі № 804/7524/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько