"04" лютого 2015 р. м. Київ К/800/45663/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,
за участю секретаря судового засідання Єгорової І.В.,
представників позивача Смаль С.М., Петровської Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Плюс»
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року
у справі № 821/1197/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Сент Плюс»)
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «Сент Плюс» звернулось у березні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від від 01.02.2013 року № 0000762200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року позов задоволено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 15.01.2013 року № 419/22-7/37125415.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем податкового законодаства, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму в розмірі 913 365,61 гривень. Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту виключно на підставі первинної документації без здійснення господарських операцій в натурі з ТОВ «Ріаліз Ойл» (безтоварні господарські операції).
На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 року № 0000762200 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму в розмірі 1 370 049,00 гривень.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що первинними бухгалтерськими та податковими документами підтверджується факт придбання позивачем бензину у ТОВ «Ріаліз Ойл» та подальша його реалізація. Крім того, суд зазначив, що можливі факти ухилення від оподаткування господарських операцій контрагенами позивача можуть свідчити про несплату податків і зборів постачальниками позивача та не можуть бути доказом щодо порушення податкового законодавстваа самим позивачем.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, виходив з того, що первинна документація про рух товару, сама по собі, у відсутності актів інвентаризацій, даних бухгалтерського та фінансового обліку не доводить наявності змін майнового стану платника податків у зв'язку зі здійсненням господарських операцій. З наданих позивачем документів достовірно не вбачається ідентичності придбаного у зазначеного контрагента товару тому, що начебто в подальшому був використаний ним у власній господарській діяльності (надана лише первинна документація про рух товару, який не має будь-яких індивідуально-визначених ознак - паливо).
Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 198-200 Податкового кодексу України податковий кредит з ПДВ платника податку визначається виходячи із підтвердженого податковими накладними, сплаченого (нарахованого) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів(робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваній господарській діяльності цього платника податку. При цьому вирішальним є наявність належним чином складених податкових накладних та можливість фактичного використання придбаних товарів(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях платника податку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підставі наявних документів податок на додану вартість по операціям з придбання товарів у ТОВ «Ріаліз Ойл» включено до податкового кредиту січня 2012 року в сумі 534 220,07 гривень та до податкового кредиту лютого 2012 року в сумі 379 145,54 гривень. Задокументоване придбання товарів у ТОВ «Реаліз Ойл» в повному обсязі реалізоване протягом січня-лютого 2012 року через АЗС позивача та включене до його податкових зобов'язань декларації з ПДВ цих податкових періодів.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що для оцінки правомірності формування податкового кредиту позивача по відносинам з ТОВ «Ріаліз Ойл» відповідачем використана довідка ДПІ у Бабушкинському районі м. Дніпропетровська від 05.10.2012 року № 144/224/36440286 (далі - довідка № 144). За цією перевіркою податковим органом встановлено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ «Ріаліз Ойл» орендувало офісне приміщення у ТОВ «Перший проект» та складські приміщення у ВАТ «Дніпронафтопродукт».
Як з'ясовано судом, ВАТ «Дніпронафтопродукт» у своєму розпорядженні має розгалужену мережу місць зберігання нафтопродуктів у тому числі і у с. Брилівка Цюрупинського району (колишня база райагропостач). Послугами із зберігання нафтопродуктів ВАТ «Дніпронафтопродукт» користувався і позивач протягом перевірених відповідачем податкових періодів 2012 року.
Також у довідці № 144 податковий орган стверджує, що ТОВ «Ріаліз Ойл» є посередником, а проданий позивачеві бензин придбав у ТОВ «Універсал Агро». ТОВ «Універсал Агро» у свою чергу податковий кредит з придбання товарів, у тому числі і від товарів використаних для продажу ТОВ «Універсал Агро», сформувало по відносинам з ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма». Як зазначає відповідач ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма» станом на 27.08.2012 року припинено, але не зняте з обліку, свідоцтво платника ПДВ скасоване 02.09.2011 року в зв'язку з ліквідацією підприємства, визнаного банкрутом. Тому ТОВ «Універсал Агро» документально не підтверджує факти поставки паливно-мастильних матеріалів. З цих причин відповідач стверджує, що операції ТОВ «Універсал Агро» не є господарською діяльністю в розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам. Приймаючи до уваги обставини здійснення господарської діяльності ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма» відповідач стверджує, що операції з поставки паливно-мастильних матеріалів по ланцюгах ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма» - ТОВ «Універсал Агро» - ТОВ «Ріаліз Ойл» - позивач не підтверджено документально від постачальника до покупця.
Крім цього, як зазначено судом першої інстанції, відповідач стверджує, що під час перевірки позивача не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів що засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо факт постачання (отримання) продукції на всіх ланцюгах проходження товарів. З цих підстав, враховуючи довідку № 144, відповідач вважає, що видаткові та податкові накладні, складені ТОВ «Ріаліз Ойл» з поставки товарів позивачеві є такими, що не відповідають чинному законодавству.
Тобто, судом першої інстанції встановлено, що єдиною підставою для зменшення податкового кредиту позивачу є не підтвердження реалізації товару від ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма» до ТОВ «Універсал Агро», який є контрагентом позивача у третьому ланцюгу постачання. При цьому відповідач не надав доказів про обізнаність позивача із всіма обставинами оподаткування на всіх етапах перепродажу придбаного ним бензину та не довів існування безпосередніх господарських зв'язків позивача з ТОВ «Торгівельне Об'єднання «Проксіма».
Однак, судом першої інстанції встановлено, що факт поставки паливно-мастильних матеріалів позивачу ТОВ «Ріаліз Ойл» підтверджується дослідженими судом, як документами про отримання товару (видатковими, податковими накладними), його перевезення (товарно-транспортними накладними), так і листами та актами приймання-передачі товару на зберігання від ТОВ «Ріаліз Ойл» до ВАТ «Дніпронафтопродукт» і подальшої поставки із зберігання позивачу із складу у с. Брилівка Цюрупинського району (колишня база райагропостач).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що чинним податковим законодавством не встановлено колективної відповідальності платників податків за виконання податкових зобов'язань перед бюджетом, натомість передбачено виключно індивідуальну відповідальність платників податків за виконання ними податкових обов'язків.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сент Плюс» - задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі № 821/1197/13-а - скасувати.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі № 821/1197/13-а - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова
Судді: М.І. Костенко
І.В. Приходько