26 січня 2015 року м. Черкаси Справа № 2а/2370/3383/2012
17 годин 00 хвилин
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 15.05.2014 таким, що не підлягає виконанню у адміністративній справі № 2а/2370/3383/2012
за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі) [представник позивача Голіненко М.О. - за довіреністю]
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) [представник відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю]
третя особа: Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції (надалі - Смілянський міський ВДВС) [представник третьої особи Яшник М.С. - за довіреністю]
про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, прийняв ухвалу.
ОСОБА_1, звернувшись до суду з заявою від 06.01.2015, просить визнати виконавчі документи від 15.05.2014 №2а/2370/3383/12 та від 06.02.2012 №13 (позасудове провадження) такими, що не підлягають виконанню у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. 26.01.2015 заявник уточнив вимоги заяви та просив визнати виконавчий лист від 15.05.2014 у справі №2а/2370/3383/12 таким, що не підлягає виконанню. У обґрунтування заяви представник заявника зазначив, що 28.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №20240060004002286 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1. Представник заявника зазначив, що виконавчі документи подані вдруге та втретє (позасудове провадження) з порушенням строку на звернення для виконання виконавчих документів. Представником заявника зазначено, що законодавчого механізму стягнення коштів з припиненої фізичної особи-підприємця не існує, а зняття з обліку та припинення фізичної особи-підприємця здійснюється у разі відсутності боргів та здійснення всіх взаєморозрахунків, тобто припинення фізичної особи-підприємця означає фактичну відсутність боргів та здійснюється за їх відсутності.
Представник УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі проти задоволення заяви заперечував, зазначивши, що на час розгляду справи на виконанні у Смілянського міського ВДВС відсутній виконавчий документ - вимога від 06.02.2012 №13, що надійшов у позасудовому провадженні (за 2012 - справа в архіві, за інший період - відкликано стягувачем). Стосовно внесення запису до ЄДР про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця представник УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі зазначив, що дана обставина не є підставою для припинення чи скасування зобов'язань, що виникли до її припинення з огляду на норми Конституції України і спеціального закону.
Представник Смілянського міського ВДВС проти задоволення заяви заперечувала, зазначивши, що правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності. Перелік підстав для закінчення виконавчого провадження визначено у ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» і припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не є підставою для закінчення виконавчого провадження щодо законного рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви належить відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 у адміністративній справі № 2а/2370/3383/2012 позовні вимоги УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період січень - липень 2011 року задоволено повністю. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 залишено без змін. 10.12.2012 відповідач звернулась до суду першої інстанції про перегляд постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 за нововиявленими обставинами. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 відмовлено. 11.07.2013 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 - без змін, після чого справу направлено до суду першої інстанції. 15.05.2014 видано виконавчий лист.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до практики Європейського суду із прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на справедливий судовий розгляд, що гарантовано ст.6 §1, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - ЄКПЛ), що проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. У рішенні у справі «Кайсин та інші проти України» ЄСПЛ розглядає невиконання судового рішення як порушення ст.6 ЄКПЛ. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності (legal certainty), що серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення у справі Брумареску проти Румунії від 28.10.1999 № 28342/95, § 61). Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист. У рішенні у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) щодо відмови виконавчої служби виконати судове рішення ЄСПЛ визначає неприпустимість для держави виявляти неповагу до визнаного у судовому рішенні зобов'язання. Право на судовий розгляд, закріплене у ч.1 ст.6 ЄКПЛ, було б лише ілюзією, якби держави допускали невиконання остаточних рішень національних судів. Виконання рішення будь-якого суду має розглядатися відповідно до ст.6 ЄКПЛ як складова «процесу у справі».
Відповідно до ч.1 ст.259 КАС України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ч.2 ст.259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Згідно ч.4 ст.259 КАС України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Суд має визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у разі: якщо його було видано помилково. Помилка може стосуватися особи, якій видано виконавчий лист, і яка не має права на його одержання (були відсутні повноваження, не було заяви стягувача), боржника, законної сили судового рішення тощо; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою. У цьому випадку суду необхідно надати докази добровільного виконання; з інших причин, зокрема, у разі втрати виконавчого документа, що повинен бути повернутий до суду. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (зазначається, в якій саме частині). Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
Вимоги до виконавчого листа встановлено у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». У виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Судом встановлено, що виконавчий лист від 15.05.2014 у справі №2а/2370/3383/2012 відповідає вимогам, встановленим у ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.102 т.2). Також, судом встановлено, що обов'язок боржника, повністю або частково, не припинено добровільним виконанням боржником чи іншою особою. Учасники судового засідання не зазначили недоліків стосовно форми і змісту виконавчого листа.
Приписами ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609-VI, яким ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державі соціальне страхування», доповнено ч.4 де зазначено, що особи, зазначені у п.4 ч.1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, і в силу положень якої такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, набрав чинності 06.08.2011, За відповідачем рахується узгоджена заборгованість, що утворилась до серпня 2011 року (а.с.4 т.1) у сумі 2312 грн. 07 коп. (326 грн.53х3 січень - березень + 333грн.12х4 квітень-липень).
Починаючи з 01.10.2013, органами доходів і зборів на виконання Закону України від 04.07.2013 №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та Указу Президента України від 24.12.2012 №72б/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» розпочалося адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Адміністрування єдиного внеску органами доходів і зборів розпочато у зв'язку з набранням чинності законами України від 04.07.2013 №404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 406-VII (далі - Закон № 406). Стягнення податкового боргу з підприємців на виконання рішення суду має відбуватися через державну виконавчу службу у порядку п.87.11 Податкового кодексу України (лист ВАСУ від 24.10.2013 №1484/12/13-13). Починаючи з 08.07.2014 стосовно фізичних осіб - підприємців органи доходів і зборів не формують та не направляють державним реєстраторам і фізичним особам документи, визначені листом Міндоходів України від 07.07.2014 №16051/7/99-99-18-02-01-17. Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону № 406 органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування. Оскільки постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі №2а/2370/3383/2012 стосується періоду стягнення заборгованості до передачі функцій адміністрування єдиного внеску органам доходів і зборів, то УПФУ в м. Смілі та Смілянському районі продовжує адміністрування єдиного внеску до завершення процедур такого адміністрування.
Таким чином, ствердження заявника про неправомірність виконавчого листа у зв'язку із відсутністю заміни правонаступником стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа від 15.05.2014 №2а/2370/3383/2012 не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і були спростовані у процесі розгляду заяви. Правомірність заміни сторони виконавчого провадження не є предметом дослідження під час розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання за положеннями ст.259 КАС України.
Доказів наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 15.05.2014 №2а/2370/3383/2012 у сумі 2312 грн. 07 коп. таким, що не підлягає виконанню у адміністративній справі № 2а/2370/3383/2012, що надійшла у порядку виконання, за положеннями ст.259 КАС України суду не надано.
Суду не надано доказів, що стягнення відбувається щодо недоїмки у сумі 2312 грн. 07 коп. за іншим виконавчим документом та/або вимогою, зокрема від 06.02.2012 №13 у сумі 2312 грн. 07 коп.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI із змінами, внесеними відповідно до Закону №1258, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, у частині діяльності, що здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності з 07.07.2014 не потребує надання реєстратору відомостей щодо наявності/відсутності заборгованості перед Пенсійним фондом України.
Судом встановлено, що за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» від 13.05.2014 №1258-VII (надалі - Закон №1258) спрощено процедуру державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням. Зазначений закон набув чинності з 07.07.2014.
Статтею 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (надалі Закон №755) із змінами, внесеними згідно Закону №1258, визначено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа подає (надсилає) державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням. Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням приймається за описом, копія якого в день надходження документа видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику з відміткою про дату його надходження. Дата надходження реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням без розгляду зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цього документа внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.
Судом встановлено, що 28.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №20240060004002786 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.54, 89 т.2).
Згідно зі ст.609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст.51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не слідує із суті відносин. Частиною 3 ст.46 Закону №755 передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Відповідно до ст.52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа-підприємець, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. Суди, дійшовши до висновку про те, що основне зобов'язання припинилося на підставі ст.609 ЦК України, не врахували відмінностей у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Не враховано, що відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13).
КАС України передбачає порядок виконання судових рішень з видачею адміністративними судами виконавчих листів. Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що вимоги заявника не ґрунтуються на встановлених нормах законодавства, підстав для застосування положень ч.2, ч.4 ст.259 КАС України не встановлено, тому у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа від 15.05.2014 таким, що не належить виконанню у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 259 КАС України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 15.05.2014 таким, що не підлягає виконанню у адміністративній справі № 2а/2370/3383/2012 за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Смілі та Смілянському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа: Смілянський міський відділ державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку ст.185-187 КАС України шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст.160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2015.
Суддя Л.В.Трофімова