29 січня 2015 рокусправа № 804/2188/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.
суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпексбуд" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 804/2188/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпексбуд" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Імпексбуд" (далі за текстом - ТОВ „Імпексбуд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська), в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання правочинів, укладених ТОВ „Імпексбуд" з контрагентами вказаними у акті № 267/224/38113699 від 20.08.2013 року „Про неможливість проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Імпексбуд" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період червень 2013 року» нікчемними в силу припису закону;
- визнати протиправними дії відповідача щодо корегування показників податкової звітності ТОВ „Імпексбуд" на підставі акту № 267/224/38113699 від 20.08.2013 року „Про неможливість проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Імпексбуд" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період червень 2013 року?;
- зобов'язати відновити показники податкової звітності ТОВ „Імпексбуд" в електронній базі даних ІАІС „Податковий блок" та „Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА Україна".
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ТОВ „Імпексбуд" 06.03.2012 року зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська, та з 12.03.2012 року перебуває на обліку в органах державної податкової служби за №16546.
На підставі довідки №31/8/04-039 від 05.07.2013 року, виданої ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок Сокрут Мариною Іванівною, згідно із п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ „Імпексбуд" за період червень 2013 року.
За результатами заходів 20.08.2013 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська складено акт № 267/224/38113699, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених за червень 2013 р. по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з покупцями; за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.
Згідно ст. 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Підпунктом 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
У відповідності до ст. 42 Господарського Кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями), з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.05 № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.
Відповідно до п.п. 4.4 Наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року №236 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.
Згідно до додатку 3 (Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки) а акті описуються встановлені обставини, що з'ясувалися під час обробки податкової інформації.
Згідно поданої позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська за червень 2013 року декларації з податку на додану вартість від 26.07.2013 року, реєстраційний номер 1300020198, податкові зобов'язання (р. 9) складають - 1270706 грн., податковий кредит складає (р. 17) - 1127015 грн.
Перевіркою правильності визначення податкового кредиту та податкового зобов'язання за перевіряємий період встановлено, що відповідно до наказу ДПА України від 18.04.08 № 266 „Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розрізі контрагентів? при співставленні податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за червень 2013 року виявлено відхилення по контрагентам, що зазначені в акті.
З огляду на відсутність у контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, податковий орган дійшов висновку про здійснення позивачем діяльності, спрямованої на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у підприємств - постачальників відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям по ланцюгу постачання: постачальники -ТОВ „Імпексбуд" покупці за червень 2013 року в розумінні ст. 185 Податкового Кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно до пункту 2 статті 3 зазначеного закону, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно статті 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
У відповідності до пункту 6 статті 8 зазначеного закону, керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У відповідності до пункту 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.
Підпунктом 2.5 пункту Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому з іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого Майна.
Згідно до підпункту 2.15 пункту 2 Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за Формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (підпункт 2.16 пункту 2 Положення).
Згідно з п.2, п. 5 Наказу ДПА України від 21.12.10 за № 969 „Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєний індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Пунктом 16 Наказу ДПА України № 969 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених за червень 2013 року по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з покупцями, з огляду на відсутність у постачальників/покупців необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної доцільності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів підтверджує відсутність здійснення господарської діяльності у відповідності до ст.3 Господарського Кодексу України та відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що за результатами заходів здійснених з метою проведення зустрічної звірки позивача за період червень 2013 року, податковим органом вчинялися будь-які дії, зокрема, внесення до облікових даних платника податків відомостей про його податкові зобов'язання на підставі висновків, викладених в акті та судом не встановлено факт здійснення відповідачем коригувань облікових даних платника податків, які позивач просив визнати протиправними.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпексбуд" - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 804/2188/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Т.І. Ясенова
Суддя: О.В. Головко
Суддя: А.В. Суховаров