17.02.15р. Справа № 904/10177/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (м. Київ)
до Повного товариства "Ломбард "Кредит-Оптіма" Рева і компанія" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 84-К/05 від 28.11.2005 року у загальному розмірі 80 096 грн. 37 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі-позивач) від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Терра Банк" - Ірклієнко Ю.П., призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 № 122, звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Повного товариства "Ломбард "Кредит-Оптіма" Рева і компанія" (далі-відповідач) заборгованість за кредитним договором № 84-К/05 від 28.11.2005 у загальному розмірі 80 096 грн. 37 коп.
Сума позову складається з наступних сум:
- 20 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;
- 49 881 грн. 45 коп. - прострочені проценти за користування кредитом;
- 730 грн. 00 коп. - комісія за обслуговування кредитного рахунку;
- 9 347 грн. 77 коп. - пеня за прострочення сплати процентів;
- 137 грн. 15 коп. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування кредитного рахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 84-К/05 від 28.11.2005 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитною лінією, а також сплати комісії за обслуговування кредитного рахунку. На підставі пункту 3.3. договору за прострочення виконання зобов'язання щодо погашення процентів за користування кредитом позивач нарахував та просить суд стягнути пеню в сумі 9 347 грн. 77 коп., а також пеню за порушення зобов'язання щодо сплати комісії за обслуговування кредитного рахунку в сумі 137 грн. 15 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.01.2015, зобов'язано сторін надати певні документи.
Від відповідача 13.01.2015 надійшла заява, в якій він зазначав про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі, а також просив суд розглянути справу без участі його представника.
Позивачем 13.01.2015 подане клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю надання часу для виконання вимог ухвали суду від 24.12.2015 в частині надання витребуваних судом документів.
Ухвалою суду від 14.01.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.01.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
Так, представники позивача та відповідача повторно у судове засіданні 26.01.2015 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили.
Від позивача 27.01.2015 надійшло клопотання, в якому він просить суд розглянути справу без участі його представника, а також про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів.
У судове засіданні 17.02.2015 представники позивача та відповідача не з'явилися, при цьому судом прийнято до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.
З приводу неявки у судове засідання представника відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.02.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рязанова, 19, на яку і направлялась, зокрема, кореспонденція господарського суду.
При цьому, суд зауважує, що поштові відправлення на адресу відповідача, в яких містилися ухвали суду від 24.12.2014, 14.01.2015 та від 26.01.2015 було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.
Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 26.12.2014, 14.01.2015 та від 26.01.2015 були надіслані на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.02.2015.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
А отже, слід зауважити, що розгляд справи двічі відкладався з метою витребування додаткових доказів, що свідчить також про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. При цьому, судом прийнято до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника (а.с.27).
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.11.2005 Між Закритим акціонерним товариством Українським Банком Міжнародного співробітництва "Інвест-Кривбас Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" (далі-банк, позивач) та Повним товариством "Кредит-Оптіма", правонаступником якого є Повне товариство "Ломбард "Кредит-Оптіма" Рева і компанія" (далі-позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір № 84-К/05 (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної револьверної кредитної лінії на суму 20 000 грн. 00 коп. на поповнення оборотних коштів строком на 60 місяців з кінцевим терміном погашення 26 листопада 2010 року з виплатою 25% річних (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 4.4 кредитного договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 28.11.2005 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Так, відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 кредитного договору банк зобов'язався, зокрема:
- відкрити для надання кредитної лінії позичковий рахунок № 20633350842278, рахунок по процентам №20688350842278;
- надати кредит шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку по реквізитам, наданим позичальником в платіжному дорученні або на поточний рахунок в межах суми, вказаної в пункті 1.1.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання пунктів 1.1 кредитного договору надав відповідачу кредит шляхом відкриття відкличної револьверної кредитної лінії на суму 20 000 грн. 00 коп. на поповнення оборотних коштів строком на 60 місяців з кінцевим терміном погашення 26 листопада 2010 року з виплатою 25% річних.
Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.8 кредитного договору, позичальник зобов'язався, зокрема:
- забезпечити повернення кредиту у зазначений строк;
- сплачувати проценти за користування кредитною лінією в останній робочий день кожного місяця;
- остаточне погашення процентів за користування кредитною лінією здійснювати не пізніше дня погашення основного боргу по кредиту;
- за обслуговування кредитного рахунку згідно тарифів банку перерахувати банку в останній робочий день кожного місяця та на момент закінчення терміну дії кредитної лінії чи дострокового розірвання договору 0,05% від ліміту кредитної лінії, який діяв на цей день, на рахунок № 35781350842278.
Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В свою чергу відповідачем зобов'язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитною лінією, а також сплати комісії за обслуговування кредитного рахунку у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:
- 20 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за кредитом;
- 49 881 грн. 45 коп. - прострочені проценти за користування кредитом;
- 730 грн. 00 коп. - комісія за обслуговування кредитного рахунку.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов пунктів 2.2.2 та 2.2.3 кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за користування. Також відповідачем були порушені зобов'язання щодо сплати комісії за обслуговування кредитного рахунку.
Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення відповідачем строкової заборгованості по кредиту в сумі 20 000 грн. 00 коп., заборгованості по процентам в сумі 49 881 грн. 45 коп., а також 730 грн. 00 коп. комісії за обслуговування кредитного рахунку.
Крім того, 13.01.2015 року від відповідача надійшла заява (підписана директором Ревою Л.В., яким був підписаний і кредитний договір), в якій він зазначив про визнання позовних вимог позивача у повному обсязі.
Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.
Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Дії відповідача в частині визнання заборгованості перед позивачем за спірним кредитним договором не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.
При цьому, розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам та комісії (станом на 02.12.2014), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.
Також судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 49 881 грн. 45 коп. прострочених процентів за користування кредитом та 730 грн. 00 коп. комісії за обслуговування кредитного рахунку, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, відповідно до пункту 3.3 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення процентів за користування кредитом та комісійних винагород за відкриття кредитного рахунку і за обслуговування кредитного рахунку згідно пунктів 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8, даного договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів.
На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути 9 347 грн. 77 коп. пені за прострочення сплати процентів, а також 137 грн. 15 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування кредитного рахунку, яка розрахована виходячи із поточної суми заборгованості за кредитом у кожному окремому періоді. Розрахунок пені здійснений позивачем за кожний розрахунковий період окремо, починаючи з 01.12.2013 по 30.11.2014.
Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної сплати процентів за кредитним договором та комісій за обслуговування кредитного рахунку, умови пунктів 2.2.3, 2.2.8, та 3.3 кредитного договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 347 грн. 77 коп. пені за прострочення сплати процентів та 137 грн. 15 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування кредитного рахунку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" № 719-VIІ від 16.01.2014 станом на 01.01.2014 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1218,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).
Ціна позову становить 80 096 грн. 37 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 827 грн. 00 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Так, статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку (пункт 22 частини 1 статті 5). Фактично з даним позовом до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Терра Банк" - Ірклієнко Ю.П., призначений рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.11.2014 р. № 122.
Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 827 грн. 00 коп.
Керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Повного товариства "Ломбард "Кредит-Оптіма" Рева і компанія" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рязанова, 19; ідентифікаційний код 32692910) на користь Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28-В; ідентифікаційний код 24425738) - 20 000 грн. 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 49 881 грн. 45 коп. прострочених процентів за користування кредитом, 730 грн. 00 коп. комісії за обслуговування кредитного рахунку, 9 347 грн. 77 коп. пені за прострочення сплати процентів, 137 грн. 15 коп. пені за несвоєчасну сплату комісії за обслуговування кредитного рахунку.
Стягнути з Повного товариства "Ломбард "Кредит-Оптіма" Рева і компанія" (50050, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рязанова, 19, код ЄДРПОУ 32692910) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м.Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко