10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Власик Н.М.
Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.
іменем України
"12" лютого 2015 р. Справа № 1718/2-а-181/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
Іваненко Т.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "23" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Сарненської міської ради Рівненської області, ОСОБА_4 треті особи - Управління Держкомзему у Сарненському районі , Сарненський районний відділ Рівненської регіональної філії ДЗК про визнання недійсним рішення та внесення змін до державних актів на право власності на земельні ділянки ,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Сарненської міської ради Рівненської області, до ОСОБА_4, треті особи - Управління Держкомзему у Сарненському районі, Сарненський районний відділ Рівненської регіональної філії ДЗК, у якому просив визнати частково недійсним рішення Сарненської міської ради №1082 від 29.10.2008 року "Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок в межах м. Сарни" в частині надання ОСОБА_5 земельної ділянки з врахуванням земельної ділянки площею 0.003 га, яка перебуває у його власності відповідно до державного акту на право приватної власності на землю Серії РВ №03808, що знаходиться по АДРЕСА_1. Просить внести зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №006965, виданого на ім"я ОСОБА_6 щодо площі земельної ділянки, з врахуванням державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.003 га, виданого на ім"я позивача серії РВ №03808 та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЗ № 0060965, виданий на ім'я ОСОБА_5 .
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.01.2001 року виконавчим комітетом Сарненської міської ради було прийнято рішення №26 "Про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу в АДРЕСА_1". На підставі вказаного рішення ним було замовлено технічну документацію щодо виготовлення державного акту на право приватної власності на землю та отримано вказаний державний акт на право власності на землю площею 0.003 га за адресою АДРЕСА_1 Серії РВ №03808, який пройшов державну реєстрацію в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Сарненського районного відділу земельних ресурсів за № 3808. В 2008 році йому стало відомо про те, що ОСОБА_5 є власницею частини земельної ділянки площею 0.10 га та 48/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Було встановлено, що належна йому земельна ділянка площею 0.003 га входить до складу земельної ділянки ОСОБА_5
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання частково недійсним рішення Сарненської міської ради №1082 від 29.10.2008 року "Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок в межах м.Сарни", видане ОСОБА_5, щодо площі земельної ділянки з врахуванням державного акту на право приватної власності на землю площею 0,003 га. ОСОБА_3 РВ №03808 та визнання недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЗ №006965, виданого на ім'я ОСОБА_5
В судове засідання сторони та треті особи не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про вручення поштової кореспонденції та клопотання про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №26 від 17.01.2001 року ОСОБА_3 була передана у приватну власність безоплатно земельна ділянка площею 30 м.кв., яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу, якою він користувався з 1990 року. Цим же рішенням ОСОБА_3 було рекомендовано право на вказану земельну ділянку посвідчити державним актом .
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площа зазначеної земельної ділянки становить 0.003 га.
Рішенням Сарненської міської ради Рівненської області від 29.10.2008 року №1082 "Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок в межах м. Сарни" ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд площею 0.1000 га та для ведення садівництва площею 0.0267 га.
21.04.2009 року ОСОБА_6 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, зокрема на земельну ділянку площею 0.0267 га для ведення садівництва, Серії ЯЗ №006966 (а.с.24 т.1).
Таким чином, при прийнятті Сарненською міською радою Рівненської області рішення від 29.10.2008 року №1082 "Про передачу громадянам безоплатно у власність земельних ділянок в межах м. Сарни" ОСОБА_6 не було враховано рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради №26 від 17.01.2001 року про передачу ОСОБА_3 у приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 30 м.кв., яка розташована по вул.Коперніка,11. Відтак, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник спір щодо права власності на земельну ділянку площею 0.003 га.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті рішення щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0.003 га міська рада допустила порушення вимог ч. 8 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції 1990 р.), а саме: передала у власність позивача земельну ділянку площею 0.003 га без попереднього вилучення її з користування ОСОБА_7 у порядку, встановленому ст.. 31 Земельного Кодексу.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 ЗК ( в редакції 2001 року) установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК Міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Ураховуючи наведене, суд дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Не вдаючись в обговорення питання правильності застосування судом першої інстанції норм ЗК, колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд першої інстанції розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, тому не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та 09 грудня 2014 року (справа №21-308а14).
Слід зазначити, що відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З аналізу позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що причиною звернення позивача до суду стало видання громадянці ОСОБА_5 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, право власності на яку, на думку позивача, належить саме йому. Тобто у даному випадку мова йде про захист порушеного права позивача на володіння та користування земельною ділянкою зі сторони третьої особи.
На переконання колегії суддів між даними особами склалися відносини, що стосуються встановлення справжнього користувача земельної ділянки і які, у свою чергу, регулюються цивільним законодавством.
Враховуючи те, що фактично між третьою особою у цій справі та позивачем існує спір про право, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені ОСОБА_3 вимоги повинні бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від "23" грудня 2014 р. скасувати.
Провадження по справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Л.О. Зарудяна
Т.В. Іваненко
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_2,34500
3- відповідачам: Сарненська міська рада Рівненської області вул. Широка, 31,м.Сарни,Рівненська область,34500
4-ОСОБА_5 АДРЕСА_1,34500
5-третій особі: Управління Держкомзему у Сарненському районі - вул.Суворова,8,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500,
6-Сарненський районний відділ Рівненської регіональної філії ДЗК - вул. Белгородська,19,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500,